10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
іменем України
"24" листопада 2014 р. Справа № 817/2627/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
при секретарі Волянській О.В. ,
за участю представника відповідача- Іщук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування постанови ,
У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс» (далі - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління ДВС) в частині винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року, визнати протиправною та скасувати постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що наданий боржнику на добровільне виконання строк, не скінчився і державний виконавець не розпочав примусове виконання рішення у виконавчому провадженні №44072797, тому правових підстав для винесення 30.07.2014 року постанови про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій не було. Оскільки, необхідною передумовою для стягнення витрат виконавчого провадження з боржника слугує факт примусового виконання судового рішення, в даному випадку наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року про стягнення з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» грошових коштів на момент винесення спірної постанови, тобто станом на 30.07.2014 року, в примусовому порядку виконаний не був. Також не погоджується із актом про витрати в сумі 114,46 грн. як непідтвердженою, тому що розрахунок витрат є загальним і не може братися до уваги. Разом з цим не погоджується із початком виконавчого провадження створеною виконавчою групою, відповідно до поста, а не державним виконавцем. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд скасувати постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області перебуває наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року про стягнення з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» 3173681,52 грн. основного боргу, 153441,86 грн. пені, 35223,71 грн. 3% річних, а також 67246,94 грн. судового збору (а.с.58-141).
17.07.2014 року на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» поданої 16.07.2014 року про примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року, відповідачем винесено постанову про відкриття провадження №44072797 (а.с.64), копії якої направлено стягувачу для відома та боржнику - для виконання (а.с.63). Даною постановою боржнику було визначено строк для добровільного виконання рішення до 24.07.2014 року.
25.07.2014 року до Управління ДВС надійшла заява ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» від 24.07.2014 року, в якій останній просив відкласти провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню №44072797 терміном до 31.07.2014 року (а.с.88).
Розглянувши вказану заяву, відповідачем було прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року до 31.07.2014 року, яка невідкладно була направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.89).
Судом першої інстанції встановлено, що при реєстрації постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 25.07.2014 року в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень державним виконавцем було допущено описку в даній постанові, зокрема, в даті до якої відкладено провадження виконавчих дій: вказано 31.07.2014 року замість 27.07.2014 року.
Тому 28.07.2014 року постановою державного виконавця було виправлено допущену у постанові від 25.07.2014 року описку, а саме: дату, до якої відкладено провадження виконавчих дій з 31.07.2014 року на 27.07.2014 року (а.с.90). Невідкладно копія постанови про виправлення описки була направлена сторонам виконавчого провадження, відповідно з супровідним листом від 28.08.2014 року № 3632 .
28.08.2014 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» виконавчого збору у розмірі 342959 грн.(а.с.91), яку цього дня направлено позивачу для виконання, про що свідчить копія супровідного листа від 28.07.2014 року №3634 (а.с.91 зворотній бік).
30.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчуком Ю.О. прийнято постанову про стягнення з ТОВ «Укр-ТехноФос-Плюс» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн.(а.с.10).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні в суді першої інстанції, до вказаного строку позивач наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року в добровільному порядку не виконав, у зв'язку з чим 28.07.2014 року державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).
Відповідно до ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 ст.25 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Частинами 1 та 3 ст.27 Закону №606 визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
В силу вимог ч.1 ст.28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №606 витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частинами 3 та 4 статті 41 Закону №606 до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Згідно з пп.3.13.1 п.3.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція №512), про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Враховуючи вищенаведене, боржником наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року не було виконано в добровільному порядку у вказаний строк, а відповідачем було розпочато примусове виконання рішення, то 30.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчуком Ю.О. було прийнято постанову про стягнення з позивача витрати на проведення виконавчих дій у ВП №44072797 на загальну суму 114,46 грн. Які підтверджувалися актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій від 30.07.2014 року (а.с.11).
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в розмірі 114,46 грн. складений відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою головного управління юстиції, що підтверджується розрахунком витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, на 2014 рік, підписаний начальником управління фінансово-господарського забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності та затверджений начальником управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області (а.с.30). На час винесення спірної постанови вказаний розрахунок був чинний, а тому підстави не брати його до уваги у державного виконавця були відсутні. Разом з тим щодо незгоди позивача з окремими показниками розрахунку та порядком визначення вартості одиниці витрат, то суд з даного приводу зазначає, що перевірка формування таких показників виходить за межі предмету розгляду вказаної адміністративної справи.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на той факт що примусове виконання розпочате не державним виконавцем, а виконавчою групою, яка була створена відповідно до постанови в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС є безпідставним, оскільки постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №44072797 від 30.07.2014 року винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області, у провадженні якого перебував виконавчий документ.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.07.2014 року в розмірі 114,46 грн.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Є.М. Мацький
судді: (підпис) В.В. Євпак
(підпис) М.М. Капустинський
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Є.М. Мацький
Повний текст cудового рішення виготовлено "24" листопада 2014 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" вул.Б.Штейнгеля,3 А,с.Городок,Рівненська область,35331
3- відповідачу: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області вул.Замкова,22 А,м.Рівне,33028
- ,