Справа: 11-кп/796/977/2014 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
24 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року, у кримінальному провадженні № 12013110010004355 щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання 8 років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задоволено та постановлено стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_7 , 30.03.2013 року, приблизно о 02 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в гаражному приміщенні, розташованому у дворі приватного будинку АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_13 , з котрим він вживав спиртні напої, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в результаті завдання йому останні колото-різаного поранення грудей зліва, матеріали відносно чого виділені в окреме провадження, не перебуваючи у стані необхідної оборони, з метою протиправного заподіяння смерті, наніс ОСОБА_13 металевим обрізком труби 5-6 ударів в область голови, 9 ударів в область правого передпліччя та 1 удар в область лівого передпліччя, внаслідок чого настала смерть останнього.
На даний вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення права обвинуваченого на захист, просить суд скасувати вирок та закрити провадження по справі.
При цьому, захисник посилається на те, що в обвинувальному акті повністю відсутні виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, а викладене формулювання за своїм змістом вже фактично встановлює відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Також, зазначає, що чисельні слідчі дії на досудовому слідстві були проведені без участі захисника, а пояснення обвинуваченого з цього приводу судом не перевірені та спростовані.
Крім того, не було в достатній мірі дано оцінки поясненням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які підтверджували, що бачили як ОСОБА_7 заходив у будинок в крові та при виході з будинку втратив свідомість, а свідок ОСОБА_16 взагалі був штучно позбавлений можливості дати свідчення в судовому засіданні, оскільки незважаючи на те, що судом було прийнято рішення про його примусовий привід, він в судове засідання так і не з'явився.
Крім того, зазначає, що жодна з проведених судових експертиз не підтверджує будь-яких контактів ОСОБА_7 з ОСОБА_13 .
Також на зазначений вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченим, який посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону на стадії досудового та судового слідства, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд.
При цьому, обвинувачений зазначає, що судом проігноровано і залишено поза увагою доводи захисту і матеріали судового слідства щодо незаконного затримання ОСОБА_7 , який на стадії досудового слідства, перебуваючи у лікарні в безпорадному стані, був формально-умовно затриманий без надання належного юридичного захисту та роз'яснення його права на захист, після чого з ним були проведені певні процесуальні дії.
Також зазначає, що в судому засіданні свідками повністю підтверджено, що після отриманого ножового поранення ОСОБА_7 не міг повноцінно пересуватись, а тим більше чинити опір та фізично боротись з набагато сильнішим потерпілим ОСОБА_13 .
Крім того, ОСОБА_7 посилається на те, що після проведення йому тяжкої операції в області серця, він перебував в тяжкому стані під дією знеболювальних та інших препаратів, які подавляють психічну та нервову систему людини і заважають повноцінно думати та оцінювати обстановку, розуміти та користуватись своїми правами на захист. Враховуючи такі обставини, обвинувачений вважає, що слідство розуміючи, що ОСОБА_7 перебуває у тяжкому психологічному стані під дією медичних препаратів, застосовуючи психологічний тиск, погрози, обман, змусили його підписати на досудовому слідстві невідомі йому документи, зміст яких йому не роз'яснювався.
Також зазначає, що судом в порушення вимог ст. 370-375 КПК України не прийнято рішення про визнання процесуальних документів таких як протоколи допиту ОСОБА_7 , такими, що складені з порушенням закону, які є сумнівними, недостовірними, отриманими з неналежного процесуального джерела та в незаконний спосіб, а отже є недопустимими у доказуванні.
Обвинувачений зазначає, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковане, оскільки він будучи у тяжкому стані, перебуваючи у лікарні під дією медичних препаратів, через застосування до нього психологічного тиску та погроз з боку працівників міліції був змушений підписувати надані ними документи, зміст яких йому не роз'яснювався. Слідчі дії за участю ОСОБА_7 також сфабриковані, оскільки він нічого не розповідав, а лише показав де він знаходився в момент нанесення йому ножового поранення. Слідчий його лише сфотографував, а протокол оформив юридичними термінами, зміст яких йому не роз'яснювався.
Обвинувачений ОСОБА_7 вини у кримінальному правопорушення не визнає, зазначає, що в бійку з ОСОБА_13 не вступав, жодних ударів йому не наносив, а навпаки отримав від останнього удар ножем в ліву частину грудей, після чого невдовзі знепритомнів і прийшов до тями лише через 2-3 дні після операції.
На вказані апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника подано заперечення потерпілою ОСОБА_12 , яка посилаючись на законність на обґрунтованість вироку суду просить його залишити без змін, а їх апеляційні скарги без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів переглядає оскаржений вирок, в межах апеляційних скарг, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (вбивство), відповідають обставинам справи та підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться у наступних зібраних і наведених у вироку, джерелах доказів.
Так, в основу вироку суд поклав:
- показання потерпілої ОСОБА_12 - сестри померлого ОСОБА_13 про те, що 29.03.2013 року о 21 годині вона бачилась з своїм братом, який повідомив, що поїде ставити автомобіль на охоронювану стоянку, однак на наступний день працівники міліції повідомили їй, про його смерть;
- показання свідка ОСОБА_17 про те, що 29.03.2013 року приблизно о 23 годині їй зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що він перебуває у друзів, після чого він не повернувся додому, а вранці наступного дня працівники міліції повідомили їй про його смерть;
- показання свідка ОСОБА_14 про те, що 30.03.2013 року, приблизно о 02 годині, він перебував у свого знайомого на вул. Планетній у м. Києві, зайшовши в гараж, він побачив не знайомого ОСОБА_13 , який перебував у стані алкогольного спяніння. Перебуваючи в будинку, він бачив як обвинувачений ОСОБА_7 вийшов з будинку, а через деякий час повернувся, тримаючись за ліву сторону грудей, та сказав, що його «пиронули», після чого взяв електрочайник та разом з ОСОБА_16 пішов до гаража. Побачивши ОСОБА_13 , який стояв з ножем, ОСОБА_7 кинув в нього чайником, а ОСОБА_16 , вибив у нього з рук ніж, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_13 зайшли в гараж, підійшовши ближче до дверей він побачив, що ОСОБА_13 лежить на підлозі не рухаючись, а ОСОБА_7 стоїть біля його голови та замахується піднятими руками. Через деякий час ОСОБА_7 вийшов з гаража, сів до нього в автомобіль та він відвіз його в лікарню;
- показання свідка ОСОБА_15 про те, що того дня коли відбулось вбивство, приблизно в 00 годин, в гараж зайшов ОСОБА_13 у стані алкогольного сп'яніння, приніс пляшку горілки, яку вони разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 розпивали. Коли він перебував у будинку, приблизно о 02 годині, до будинку зайшов ОСОБА_7 та повідомив, що його підрізав ОСОБА_13 . Після цього він вийшов на вулицю та почув лайку ОСОБА_13 ;
- показання свідка ОСОБА_18 про те, що 29.03.2013 року у його гаражі по АДРЕСА_2 , приблизно о 22 годині, він, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та інші, розпивали спиртні напої, після чого він, перебуваючи у нетверезому стані, пішов до будинку спати.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні першої інстанції вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що 30.03.2013 року приблизно о 01 годині, він, ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 розпивали спиртні напої в гаражі по АДРЕСА_3 . Через деякий час він пішов закрити гараж і побачив ОСОБА_13 , який був у стані алкогольного сп'яніння, на зауваждення щодо безладу в гаражі не реагував та не хотів виходити, просив покликати ОСОБА_18 , однак, не знайшовши ОСОБА_18 він знову повернувся до гаража та відкривши двері, отримав удар ножем у груди від ОСОБА_13 , після чого вийшовши на вулицю, втратив свідомість.
У своїх письмових пояснення від 23.09.2013 року (а.с. 119-125 т.3), наданих суду першої інстанції, ОСОБА_7 відмовився від своїх показань, даних на досудовому розслідуванні, посилаючись на те, що слідчий, скориставшись його безпорадним станом після перенесеної операції, змусив його обмовити себе у вчиненні злочину, а адвокат, який його захищав на досудовому розслідуванні, говорив, що його дії будуть перекваліфіковані на необхідну оборону.
Однак, невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні спростовується вищевикладеними показаннями свідків, на які послався суд у своєму рішенні, а також:
-даними протоколів огляду місця події від 30.03.2013, згідно яких в оглядовій ямі гаражу виявлено труп ОСОБА_13 з тілесними ушкодженнями, металеву трубу, плями бурого кольору в гаражі, поряд з гаражем та будинком, а також в автомобілі «Чері Амулет» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-даними протоколу огляду місця події від 31.03.2013 року, згідно якого біля будинку виявлено металевий чайник;
-даними протоколу огляду місця події від 30.03.2013 року, згідно якого у відділенні Київської міської клінічної лікарні вилучено одяг, який належить ОСОБА_7 з плямами бурого кольору;
-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.06.2013 року;
-даними висновку судово-молекулярної генетичної експертизи від 16.05.2013 року, згідно з яким встановлені генетичні ознаки крові ОСОБА_13 та ОСОБА_7 ;
-даними висновку судово-молекулярної генетичної експертизи від 11.06.2013 року, згідно якої на змивах з підлоги гаражу, біля дверей будинку виявлені генетичні ознаки крові ОСОБА_13 , генетичні ознаки крові на змивах з оглядової ями, з автомобіля «Чері Амулет» належать ОСОБА_7 ;
-даними висновку судово-медичної експертизи № 1012 від 06.06.2013 року, згідно якої тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_13 незадовго до смерті одним видом тупого предмету циліндричної форми з заокругленими формами, шириною приблизно 3 см, що могло бути металевою трубою. Після отримання ушкоджень в область голови, можливість чинити супротив, рухатись або кричати у ОСОБА_13 була відсутня;
-даними акту судово-медичного дослідження № 630 від 08.04.2013 року, згідно якого, виявлені у ОСОБА_13 рани утровирились від дії твердого тупого предмету циліндричної форми;
-даними висновку судово-медичної експертизи № 969/Е від 18.06.2013 року, згідно якого, у ОСОБА_7 виявлено проникаюче колото-різане поранення грудей зліва, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;
-даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1055/Е від 26.06.2013 року, згідно якого, характер проникаючого колото-різаного поранення грудей ОСОБА_7 зліва, відсутність пошкодження великих магістральних судин, серця, здійснення ним будь-яких активних дій з відповідною силою не виключається;
-даними висновку експерта № 386 мб від 14.06.2013 року, згідно якого на фрагменті труби, генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами є змішані та містять генетичні ознаки встановлені у зразку крові як ОСОБА_13 так і ОСОБА_7 ;
-даними висновку експерта № 385мб від 12.06.2013 року, згідно якого генетичні ознаки крові та клітин з ядрами на зрізах нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_13 містять генетичні ознаки, встановлені як у зразку грові ОСОБА_13 так і у зразку крові ОСОБА_7 ;
Суд дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , який стверджував, що він не вчиняв злочину, та визнав їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки досліджені докази є належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , при цьому, апелянти не посилаються на підстави щодо закриття, необґрунтовані, оскільки висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого підтверджуються доказами, здобутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні.
Так, обвинувачений та захисник посилаються на те, що потерпілий не міг вчинити вбивство ОСОБА_13 , оскільки був ним тяжко поранений та не мав можливості вчиняти якісь активні дії. Однак, ці доводи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_7 після поранення, вийшовши з будинку, зайшов в гараж, а після цього він бачив як ОСОБА_13 лежав на підлозі гаража не рухаючись, а ОСОБА_7 стояв біля його голови та замахувався піднятими руками і лише після цих дій, сівши в таксі, повідомив, що йому стає погано.
Крім того, з висновку експерта судово-медичної експертизи № 1012 від 06.06.2013 року, вбачається, що тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_13 незадовго до смерті одним видом тупого предмету циліндричної форми з заокругленими формами, шириною приблизно 3 см., що могло бути металевою трубою, а згідно висновку експерта № 385мб від 12.06.2013 року вбачається, що на металевій трубі, яка визнана речовим доказом по справі, як знаряддя вбивства, є ознаки крові як ОСОБА_13 так і ОСОБА_7 .
Також, з висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1055/Е від 26.06.2013 року вбачається, що характер проникаючого колото-різаного поранення грудей ОСОБА_7 зліва, відсутність пошкодження великих магістральних судин, серця, здійснення ним будь-яких активних дій, з відповідною силою, не виключається, що свідчить про те, що він міг рухатись після поранення та виконувати певні дії.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_7 не зміг пояснити як сліди його крові опинились на металевій трубі.
Крім того, як захисник так і обвинувачений посилаються на те, що ОСОБА_7 оговорили свідки, а справа сфальсифікована органом досудового розслідування, що слідчий примушував його підписувати різні процесуальні документи. Однак, ці доводи також є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Так, з даних проведення слідчого експерименту 18.06.2013 року видно, що ОСОБА_7 добровільно показував обставини вчинення кримінального правопорушення, і ці обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 .
Крім того, з акту амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 416 від 14.05.2013 року вбачається, що при проведенні даної експертизи він давав послідовні, логічні свідчення, аналогічні матеріалам кримінального провадження. Пояснював, що незадовго до протиправного діяння випив приблизно 150 грамів горілки, перед цим з потерпілим виникла суперечка через собак, потім у гаражі потерпілий несподівано вдарив його ножем, без якої-небудь на те причини. Він вибіг з гаража, побіг до квартири, потім вибіг звідти з його товаришем ОСОБА_19 , який вибив ножа з рук потерпілого, а він став наносити тому удари металевою трубою, так як йому було болісно образливо за те, що його поранили.
З викладеного видно, що ОСОБА_7 давав пояснення, які підтверджуються доказами по справі, навіть не перебуваючи, як він висловився, «під тиском слідчого».
Крім того, доводи апеляційних скарг щодо того, що обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що коли обвинувачений наносив удари металевою трубою то поблизу були свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_16 , який вибив ніж з рук ОСОБА_13 .
Доводи апеляційних скарг щодо порушення права на захист необгрунтовані, оскільки при проведенні досудового розслідування слідчі дії проводились за участю захисника ОСОБА_20 .
Твердження обвинуваченого та захисника про порушення норм кримінального процесуального закону на досудовому слідстві, в тому числі і порушення права на захист обвинуваченого, не заслуговують на увагу, оскільки при проведенні досудового розслідування слідчі дії проводились за участю захисника ОСОБА_20 .
Не вбачається з матеріалів справи і даних про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та тиску на обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що вказані докази, які досліджено та оцінено судом першої інстанції у їх сукупності, спростовують доводи апеляційних скарг, щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Наявні докази у справі відповідають вимогам закону, щодо їх допустимості, достовірності та достатності.
Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку суду, та закриття кримінального провадження, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд перешої інстанції виконав вимоги ст. 65 КК України, та призначив покарання в межах зазначеної статті, за якою обвинувачується ОСОБА_7 , яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З цих підстав, вирок суду першої інстанції, згідно з вимогами ст. 370 КПК України, відносно ОСОБА_7 є законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені, зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно вимог ст. 94 цього Кодексу, з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
__________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4