Справа: 11-кп/796/982/2014 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року, у кримінальному провадженні № 12013110090002287 щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Малин Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року, ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено йому покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання відраховувати з 18 лютого 2013 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Ювелірний завод Багет» 348 204, 67 грн. завданої матеріальної шкоди, а також 1614, 80 грн. на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_7 та четверо невстановлених органом досудового розслідування осіб, 18.02.2013 року, приблизно о 19 год. 20 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 2, здійснили напад на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Так, ОСОБА_7 , згідно відведеної йому злочинної ролі, вчинив напад на ОСОБА_11 , застосувавши до нього фізичне насильство, а саме, наніс декілька ударів в обличчя та в різні частини тіла потерпілого, тим самим долаючи волю останнього до опору та відволікаючи його увагу від дій інших невстановлених осіб, що діяли з ним спільно та узгоджено. В результаті здійснення нападу на потерпілого ОСОБА_11 останньому було заподіяно тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Одночасно з цим один з невстановлених осіб, згідно відведеної йому злочинної ролі, здійснив напад на ОСОБА_12 , застосувавши до нього фізичне насильство, а саме, нанісши декілька ударів в обличчя, спричинивши фізичний біль, після чого ця ж особа, долаючи супротив потерпілого ОСОБА_12 , потягнула його за капюшон куртки. Внаслідок цих протиправних дій потерпілий ОСОБА_12 впав на землю, вдарившись правою рукою та лівим коліном, тим самим втративши можливості чинити активний опір незаконним діям. В результаті злочинних дій невстановленої особи, що діяла спільно та узгоджено з ОСОБА_7 та іншими трьома невстановленими особами, потерпілому ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В той же час, ще один з невстановлених осіб, діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, застосовуючи до ОСОБА_10 фізичне насильство, наніс удар в обличчя останнього, спричинивши фізичний біль і тілесне ушкодження та, використовуючи предмет, схожий на пістолет, здійснив декілька пострілів в сторону потерпілого ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани ділянки кута роту справа, непроникаючого вогнепального поранення грудної клітки зліва по середньо-ключичній лінії в 5 міжребір'ї, вогнепального поранення верхньої третини лівого стегна на латеральній поверхні, які спричинені тупим предметом та в результаті вогнепального поранення дією гумових куль, випущених із спеціально пристосованого для цієї мети пристрою для відстрілу гумовими набоями, що згідно з висновком експерта відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Після того, невстановлені особи заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_10 , а саме: сумкою, вартістю 200 гривень, в якій знаходився ноутбук «DELL», вартістю 2500 гривень, барсеткою чоловічою, вартістю 240 гривень з грошима в сумі 1000 гривень та особистими документами потерпілого, а саме, паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , дозволом № 1705 на право зберігання та носіння спецзасобу «Сафарі 820G», посвідченням ветерана НОМЕР_2 , пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , посвідченням водія серії НОМЕР_4 , які не становлять для потерпілого матеріальної цінності.
Крім того, невстановлені особи, які діяли спільно та узгоджено із ОСОБА_7 , заволоділи майном, яке належить ТОВ «Ювелірний завод Багет», а саме, сумкою, що не становить матеріальної цінності, в якій знаходились ювелірні вироби із срібла, а саме: ланцюги у кількості 1774 штуки загальною вагою 4932,15 грам; підвіски у кількості 460 штук загальною вагою 1754,35 грам; каблучки у кількості 1038 штук загальною вагою 1781,41 грам; сережки у кількості 1281 штука загальною вагою 1328,86 грам, а всього ОСОБА_7 , діючи спільно та узгоджено з групою із чотирьох невстановлених осіб, в результаті нападу заволоділи майном потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 3940 гривень та майном ТОВ «Ювелірний завод Багет» на загальну суму 348 204, 67 грн. (з урахуванням ПДВ) чи 290 170, 56 грн. (без урахування ПДВ).
Після чого, невстановлені особи з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а ОСОБА_7 був затриманий безпосередньо на місці вчинення кримінального правопорушення потерпілим ОСОБА_11 .
На даний вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій він просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин, який відноситься до особливо тяжких, характеризується великою суспільною небезпечністю, за попередньою змовою групою осіб, з застосуванням зброї, а збитки завдані діями ОСОБА_7 не відшкодовано і останній не намагався їх відшкодувати.
Також, на зазначений вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_7 , який посилаючись на незаконність вироку суду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким виправдати його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
При цьому, апелянт зазначає, що пред'явлене йому обвинувачення є невірним оскільки наміру на вчинення злочину у нього не було і ні з ким про це він не домовлявся, а лише на прохання раніше не знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_13 , за грошову винагороду він повинен був вчинити бійку і втекти. Що в судовому засіданні першої інстанції, також підтвердив і свідок ОСОБА_14 .
Також зазначає, що судом не було в повному обсязі досліджено та враховано роль обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні, який не був обізнаний про наміри невстановлених осіб, а лише повинен був вчинити бійку з особою, на яку вказав ОСОБА_13 на місці події, а тому, якби невідомі не заволоділи матеріальними цінностями, то їх дії мали б схожість на групову бійку.
Крім того, зазначає, що висновок суду про попередню домовленість про розбійний напад не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить наявним в провадженні доказам, оскільки записи відеокамер є доказом передування бійки між ним та потерпілим ОСОБА_11 , пострілам невідомого, а також доказом відсутності об'єктивної можливості для ОСОБА_7 щоб втекти з місця події або перешкодити нападникам в скоєнні злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів переглядає оскаржений вирок, в межах апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, та дослідженням обставин, про які було заявлено у клопотаннях учасників апеляційного провадження.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вчиненні розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у особливо великих розмірах, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчинений за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Так, в основу вироку суд поклав:
-показання потерпілого ОСОБА_11 про те, що 18.02.2013 року по вул. Механізаторів в м. Києві, біля офісу філії ювелірного заводу, приблизно о 19 годині 15 хвилин на нього, ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 напала група людей в кількості 5 чоловік, які були одягнуті в куртки та шапки, що були натягнуті до брів. Першим ішов ОСОБА_7 , якиий швидко підійшов до нього та наніс йому удари кулаком в обличчя та між ними зав'язалась бійка, в результаті якої він схопив ОСОБА_7 за куртку та не відпускав, потім він штовхнув його на машину, а далі на землю та утримував його. Потім до нього підбіг охоронець та ОСОБА_16 , допомогли зв'язати його та затримали і в подальшому передали працівникам міліції. Інші участиники розбійного нападу розбіглись. ОСОБА_12 повідомив, що нападники забрали сумку з виробами із срібла;
- показання потерілого ОСОБА_12 про те, що 18.02.2013 року він разом з ОСОБА_17 приїхав до філії ювелірноно заводу «Багет» в м. Києві, розташованій по вул. Механізаторів. Близько 19 години 15 хвилин вони, збираючись їхати на залізничний вокзал, вийшли з офісу філії, поставили сумки з коштовностями на землю, і в цей час на них напала група людей з 5 осіб. Один з них напав на нього, а інші, діючи спільно та узгоджено, напали на інших працівників заводу. Один з нападників забравши сумку з ювелірними виробами, втік, а ОСОБА_7 було затримано. В ході нападу він чув постріли, а потім дізнався, що поранили ОСОБА_10 . Під час нападу нападники між собою не спілкувались, а підбігши відразу затіяли бійку;
- показання потерпілого ОСОБА_10 про те, що 18.02.2013 року приблизно о 19 годині 15 хвилин він перебував у офісі філії ювелірного заводу «Багет» та разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 вийшли з офісу, поставили сумки біля автомобіля та курили. В цей час він побачив, як по вулиці йшли 5 чоловік. Повернувши у двір філії, вони напали, при цьому вигукували «стояти, напад!», один з них схопив сумку з сріблом і втік, а інший, підбігши до нього, вдарив його кулаком в обличчя, а потім коли він схопив того за куртку, вистрілив у нього з пістолета та поранив у груди та ногу;
- показання свідка ОСОБА_15 про те, що 18.02.2013 року приблизно о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вийшли з офісу, а він зачиняючи двері затримався. В цей час почув крики та невідомих осіб, які йшли на них, а хтось стріляв. Він побіг до посту охорони сусіднього офісного центру, щоб покликати на допомогу, а повернувшись побачив, що ОСОБА_11 затримав одного з нападників, яким виявився ОСОБА_7 . При цьому, йому повідомили, що на них напали 5 чоловік з застосуванням зброї, нападники діяли узгоджено, оскільки вони розібрали кожного з потерпілих для нападу;
- показання свідка ОСОБА_18 про те, що 18.02.2013 року близько 19 години 40 хвилин йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що на них напали та пограбували. Коли він приїхав до офісу, то зі слів працівників заводу йому стало відомо, що нападники забрали сумку з сріблом та поранили ОСОБА_10 ;
- аналогічні показання свідка ОСОБА_19 ;
- показання свідка ОСОБА_20 про те, що 18.02.2013 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи на службі по охороні громадського порядку разом з інспекторами патрульної служби Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , отримали виклик на вул. Механізаторів з приводу розбійного нападу. Прибувши на місце, вони побачили потерпілого, який був поранений та ОСОБА_7 , якого затримали самі потерпілі;
- аналогічні показання свідка ОСОБА_21 ;
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні розбійного нападу не визнав та пояснив у судовому засіданні першої інстанції, що 18.02.2013 року, коли він перебував на залізничному вокзалі м. Києві, до нього підійшов незнайомий чоловік, який назвався ОСОБА_13 , та запропонував йому і його знайомому ОСОБА_23 побити одного чоловіка за винагороду в сумі 400 грн. Він погодився, і разом з ОСОБА_13 приїхав на вул. Механізаторів, там ОСОБА_13 показав йому на групу чоловіків, які стояли біля машини та курили, показав на ОСОБА_11 та сказів, що саме цього чоловіка потрібно налякати. Він підійшов до ОСОБА_11 та вдарив його 1-2 рази в обличчя, але відчув удар по голові, впав та втратив свідомість. Коли отямився то був звязаний і поряд були працівники міліції.
Однак, невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні спростовується вищевикладеними показаннями свідків, на які послався суд у своєму рішенні, а також:
-даними висновку експерта № 506 від 19.02.2013 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_11 були нанесені легкі тілесні ушкодження;
-даними висновку експерта № 517 від 19.02.2013 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження;
-даними висновку експерта № 515 від 05.04.2013 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_10 нанесені непроникаючі вогнепальні поранення грудної клатки зліва та верхньої третини лівого стегна, що відносяться до легких тілесних ушкоджень;
-протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 18.02.2013 року;
-даними висновку експерта № 57 від 06.03.2013 року, згідно якого, вилучена з місця події стріляна гільза до боєприпасів не відноститься;
-даними записів відеокамер спостереження, з яких вбачається, що вулицею Механізаторів йдуть двоє чоловіків, одного з яких впізнав ОСОБА_7 як себе, а з ними ще троє чоловіків;
Суд дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , який стверджував, що він не вчиняв злочину, та визнав їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями свідків, потерпілого, сукупністю досліджених доказів по справі.
Крім того, суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_24 про те, що у м. Києві на залізничному вокзалі до них підходив чоловік на ім'я ОСОБА_13 та пропонував когось провчити, на що він відмовився, а ОСОБА_7 погодився за 400 грн., оскільки він був лише свідком того, що ОСОБА_13 пропонував, але не був очевидцем послідуючих розмов та дій, які вчинив ОСОБА_7 .
Разом з тим, показання потерпілих, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 є послідовними, логічними, не змінювались протягом досудового та судового слідства, підтверджуються матеріалами справи, а тому підстав для сумніву в їх правдивості немає.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність закриття кримінального провадження щодо нього, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості, необґрунтовані, оскільки висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого підтверджуються доказами, здобутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні.
Так, обвинувачений та захисник посилаються на те, що обвинувачений не міг до розбійного нападу припинити дії відносно потерпілого ОСОБА_11 внаслідок свого фізичного стану, не обґрунтовані, оскільки як вбачається з показань свідка ОСОБА_25 та потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_7 під час затримання намагався вирватись та втекти. Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що нападники перед нападом викрикували «стояти, напад!», однак ОСОБА_7 не зреагував на ці викрики, а в своїх поясненнях зазначив, що він їх не чув.
Крім того, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо того, що він не був обізнаний з намірами нападників спростовуються показаннями свідків та потерпілих, з яких вбачається, що нападники діяли організовано, кожен з них виконував свою роль, щодо нейтралізації кожного з потерпілих, шляхом нападу на них, а один з нападників забрав сумку з сріблом та втік. Це також підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який пояснив, що за наказом ОСОБА_13 він мав «відвести» потерпілого ОСОБА_11 , тобто виконати відведену йому роль.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що в його діях вбачаються лише ознаки хуліганства, спростовуються тим, що під час нападу відбулось заволодіння чужим майном, а саме: ювелірними виробами із срібла на загальну суму 348 204 грн. 67 коп., та майном потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 3940 гривень.
Крім того, доводи апеляційної скарги щодо відсутності попередньої змови групою осіб спростовуються показаннями потерпілих та свідків про узгодженість дій кожного з нападників, які діяли чітко, щодо відведеної кожному ролі, в тому числі і обвинувачений.
Крім того, з пояснень обвинуваченого вбачається, що по дорозі до місця вчинення злочину, ОСОБА_13 двічі зупиняв автомобіль та збирав нападників.
Твердження обвинуваченого та захисника про порушення норм кримінального процесуального закону на досудовому слідстві, в тому числі і порушення права на захист обвинуваченого, не заслуговують на увагу, оскільки такі дані в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів вважає, що вказані докази, які досліджено та оцінено судом першої інстанції у їх сукупності, спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Наявні докази у справі відповідають вимогам закону, щодо їх допустимості, достовірності та достатності.
Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку суду, та закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості обвинуваченого, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, також є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, в тому числі звернув увагу і на ті обставини, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, обставини скоєння злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного, врахував дані про його собу, який за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Судом враховано також відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування зброї при нападі, а також відсутності відшкодування шкоди потерпілим заслуговують на увагу, однак навіть і при наявності цих обставин, апеляційна скарга прокурора про скасування вироку у звязку з м'якістю призначеного покарання не може бути задоволена, оскільки, покарання призначене в межах зазначеної статті, за якою обвинувачується ОСОБА_7 , не в мінімальному розмірі, тому на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З цих підстав, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 , згідно з вимогами ст. 370 КПК України є законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені, зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно вимог ст. 94 цього Кодексу, з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_26 та обвинуваченого ОСОБА_7 , без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
____________________ ____________________ ____________________
Лук'янець ОСОБА_27 ОСОБА_3 ОСОБА_4