03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №758/166/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9680/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
11 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Невідомої Т.О., Саліхова В.В. при секретарі Коваленко Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року в справі за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся з позовом, в якому просив стягнути з колишнього директора Києво - Святошинської філії Концерну РРТ ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану його бездіяльністю протягом 2010-2012 років у розмірі 200 881,65 грн., з яких: 177 010 грн., виявленої згідно АктуДержфінінспекції від 21 січня 2013 року № 11-30/118 та 23 871,65 грн. згідно відомостей операцій по рахунку № 3613. Посилається на те, що ОСОБА_3, як колишній директор Києво - Святошинської філії Концерну РРТ, протягом 2010-2012 років, в порушення вимог розділу 2 Контракту від 30 вересня 2011 року, підрозділу 6 Положення про Києво - Святошинську філію Концерну РРТ, довіреностей, виданих генеральним директором Концерну РРТ протягом 2010-2012 років, не вживав жодних заходів щодо своєчасного стягнення з контрагентів дебіторської заборгованості, а також щодо стягнення з ДО «Київська ДТРК», ТОВ «Телесистеми України», ТОВ «Лаки НЕТ», КСП «Таращанська РМС» дебіторської заборгованості, що призвело до пропущення строків позовної давності та завдання відповідної шкоди Києво - Святошинській філії Концерну РРТ.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення просить рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Посилається на те, що судом помилково застосовуються до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем норми КЗпП України, та відповідно заперечується застосування загальних правил відшкодування завданої особі шкоди згідно ст.1166 ЦК України, неправильно надана оцінка доказам, якими позивач обґрунтовує наявність шкоди, завданої відповідачем, невірно застосовано норми ст.130 КЗпП України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, представника позивача - Багана Т.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1,3 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Статтею134 КЗпП України передбачено вичерпний перелік випадків у разі яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
За умовами ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 « Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпПзалежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30 вересня 2010 року по 29 березня 2012 року ОСОБА_3 перебував з Концерном РРТ у трудових відносинах та працював на посаді директора Києво - Святошинської філії Концерну РРТ (т.1 а.с.72-79).
30 вересня 2011 року між Концерном РРТ і ОСОБА_3 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_3 призначено на посаду директора Києво - Святошинської філії Концерну РРТ на строк з 30 вересня 2011 року до 31 жовтня 2011 року включно (т.1 а.с.49-57).
Відповідно до п.п.1,2 контракту ОСОБА_3 зобов'язався безпосередньо і через адміністрацію Києво - Святошинської філії Концерну РРТ здійснювати поточне управління філією, забезпечувати її прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за філією державного майна, а Концерн РРТ зобов'язався створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника. На підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником та Концерном РРТ.
Згідно з додатковими угодами до контракту від 31 жовтня 2011 року та від 28 грудня 2011 року строк дії контракту було продовжено до 28 грудня 2011 року та 29 березня 2012 року відповідно (т.1 а.с.59,60).
Наказом генерального директора Концерну РРТ від 12.03.2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора Києво - Святошинської філії Концерну РРТ з 29 березня 2012 року у зв'язку з переведенням до Концерну РРТ на підставі п.5 ст.36 КЗпП України (т.2 а.с.7).
Відповідно до акту № 11-30/118 від 21.01.2013 року планової ревізії фінансово - господарської діяльності Концерну РРТ в частині діяльності Києво - Святошинської філії за період з 1 січня 2011 року по завершений звітний період 2012 року, та окремих питань фінансово - господарської діяльності за 2009, 2010 роки, складеного Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, виявлені порушення, за які відповідальність несуть колишній директор філії ОСОБА_3 та колишній бухгалтер ОСОБА_8 (т.1 а.с.7-16).
Представник Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення зазначає, що внаслідок бездіяльності ОСОБА_3, як колишнього директора Києво - Святошинської філії Концерну РРТ протягом 2010-2012 років, загальна сума завданої Концерну РРТ матеріальної шкоди становить 200 881,65 грн., з яких 177 010 грн. виявленої згідно Акту Держфінінспекції від 21.01.2013 року та 23 871,65 грн. згідно відомостей операцій по рахунку № 3613.
Відповідно в ст.134 КЗпП України, законодавець встановив чіткий перелік норм і обставин згідно з якими відшкодування шкоди завданої підприємству, установі, організації їх працівником проводиться у повному обсязі.
Проте, у контракті, укладеному між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та ОСОБА_3 відсутні норми, які встановлюють повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 Інших договорів, які б встановлювали повну матеріальну відповідальність відповідача, між сторонами не укладалося.
Крім того, всупереч вимог ст.60 ЦПК України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів завдання шкоди Концерну РРТ у зв'язку з пропуском строків позовної давності та розміру упущеної вигоди в розумінні положень ст. 22 ЦК України.
Оскільки між Концерном РРТ та ОСОБА_3 був укладений контракт, правовідносини між ними регулювалися КЗпП України, а тому посилання позивача про застосування в даному випадку ст.1166 ЦК України, як на підставу відшкодування шкоди, не відповідає вимогам закону.
Таким чином, колегія погоджується з висновком суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди у повному обсязі..
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення і не спростовується доводами апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-