03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №759/17391/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10195/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
11 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Невідомої Т.О., Саліхова В.В. при секретарі Коваленко Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в спільному майні,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив припинити право на частку ОСОБА_4 в спільній власності на 45/200 частин будинку АДРЕСА_1 з виплатою їй грошової компенсації. Посилається на те, що йому належить ѕ частини спірного будинку, а ОСОБА_4 - ј частина, спільне користування будинком неможливе, тому просив визнати за ним право власності на будинок, а відповідачці - сплатити вартість її частки в розмірі 61 962,93 грн..
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014 року, яким встановлені обставини, що не потребують доказування щодо неможливості виділення 45/200 частин будинку в натурі, неподільності будинку та неможливості спільного користування будинком. А також не враховано роз'яснення вказані в абз. 5 п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зокрема - «Оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1- 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним».
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1,2 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Встановлено, що спірний житловий будинок з житловою площею 49,70 кв.м. розташований на земельній ділянці площею 0,0978 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві власності належить 55/100 частин даного будинку на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001 р., 45/200 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.09.2011 р. (а.с.146).
ОСОБА_4 належить 45/200 частин спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.09.2011 р. (а.с.23).
Судом встановлено, що сторони є співвласниками земельної ділянки площею 0,0978 га, на якій розташований даний будинок - по Ѕ частині кожен (а.с.25,26).
Відповідно до Постанови КМ України від 10.09.2003 року № 1440 «Про затвердження національного стандарту №1 загальні засади оцінки майна і майнових прав», ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. А тому посилання ОСОБА_3 на витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий КП КМ БТІ від 10.02.2011 року № 28953294, як на підставу загальної вартості нерухомого спірного майна та відповідно оцінки частки кожного із співвласників, не відповідає вимогам закону.
Крім того, у спірному будинку зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_4, іншого житла в них немає.
Оскільки, ОСОБА_4 належить на праві власності ј частина будинку, що відповідно становить 11,16 кв.м. житлової площі та є достатнім для проживання, має право власності на частину земельної ділянки, а також враховуючи той факт, що вона заперечує проти отримання грошової компенсації, яка не відповідає дійсній ринковій вартості майна, не має іншого житла, колегія погоджується з висновком суду про безпідставність заявлених позовних вимог.
Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-