03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2604/13372/12 Головуючий у 1 інстанції Гончарук В.П.
Апеляційне провадження №22-ц/796/13144/2014 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
11листопада 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_3,
представника
заінтересованої особи Дранової Л.О.,
представника прокуратури Олійника А.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_7, зацікавлені особи Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Прокуратура Дніпровського району м. Києва про визнання ОСОБА_8 недієздатною та встановлення над нею опіки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року заяву ОСОБА_7 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задоволено частково: визнано, що здатність ОСОБА_8 протягом 1995 року усвідомлювати значення свої дій та керувати ними залежали від частоти, тяжкості та тривалості протікання великих судомних нападів та амбулаторних автоматизмів, під час яких певний час та після яких ОСОБА_8 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та в період часу за своїм психічним станом під час та після епілептичного припадку протягом 4 липня 1995 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У задоволенні заяви ОСОБА_7 щодо визнання ОСОБА_8 недієздатною та встановлення над нею опіки відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з Висновку додаткової амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №109ц від 08.04.2013.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що з 4 липня 1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що шлюб реєструвався за участі обох сторін, і в день реєстрації ніяких приступів у ОСОБА_8 не було, що рішенням від 20.01.2009 Мирового судді 227 судової дільниці Сергієво-Посадського судового району Московської області шлюб розірвано. Вважає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 рокупорушуються його права, адже на його підставі прийнято інше рішення Дніпровського райсуду м. Києва, яким визнано неукладеним його шлюб з ОСОБА_8, і це рішення використовується при розгляді справ про поділ майна подружжя, в тому числі і в Російській Федерації. Вважає оскаржуване рішення суду у даній справі ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник заявника та представники заінтересованих осіб просили відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Особа, яка подала апеляційну скаргу, в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце апеляційного розгляду (ас130), заяв та клопотань до суду не надіслала, що відповідно до положень ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є визнання особи недієздатною у період з січня 1995 року по січень 2010 року та станом на теперішній час, а також встановлення над нею опіки.
Відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За таких обставин предметом доказування у даній справі є сукупність таких фактів: 1) стан психічного здоров'я доньки заявниці, а саме наявність чи відсутність у неї хронічного стійкого психічного розладу, 2) її можливість усвідомлювати значення своїх дій; 3) її можливість керувати своїми діями, 4) причинний зв'язок між хронічним стійким психічним розладом та можливістю розуміти та керувати своїми діями.
По справі проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу (Акт №297ц від 19.12.2012) та додаткову амбулаторну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу (Акт №109ц), відповідно до висновків яких ОСОБА_6 з 1987 року страждає на епілепсію, ступінь виразності психічних розладів у неї такий, що вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, постійної опіки не потребує (ас56-59, 88-92).
Належних і допустимих доказів (медичних даних) про хронічний стійкий психічний розлад ОСОБА_9 матеріали справи не містять. У заяві про визнання її недієздатною обставин, що свідчать про її хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не може усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, не зазначено, доказів на підтвердження таких обставин у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку не надано.
З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_9 недієздатною та встановлення над нею опіки.
Разом з тим оскаржуване рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2013 в частині визнання, що здатність ОСОБА_8 протягом 1995 року усвідомлювати значення свої дій та керувати ними залежали від частоти, тяжкості та тривалості протікання великих судомних нападів та амбулаторних автоматизмів, під час яких певний час та після яких ОСОБА_8 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та в період часу за своїм психічним станом під час та після епілептичного припадку протягом 4 липня 1995 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, - не можна вважати законним і обґрунтованим з наступних підстав.
У вказаній частині рішення суду не відповідає вимогам, заявленим ОСОБА_7 Фактично виклавши в резолютивній частині рішення частину висновку додаткової амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (Акт №109ц - ас88-92) та констатуючи медичні показники стану психічного розладу ОСОБА_9 протягом 1995 року і 4 липня 1995 року, суд не зробив правового висновку про її недієздатність у вказаний період.
Відповідно до ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Належних та допустимих доказів про те, що від часу виникнення недієздатності ОСОБА_9 залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину матеріали справи не містять, не посилалась на такі обставини в обгрунтування своїх вимог за заявою і ОСОБА_7, а тому у суду першої інстанції не було підстав для часткового задоволення її вимог.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що визначальним критерієм для визнання фізичної особи недієздатною є її хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не може усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а також що належних і допустимих доказів такого стану ОСОБА_9, в тому числі і протягом 1995 року і, зокрема, 4 липня 1995 року, суду не надано, - законних підстав, передбачених ст.ст.39,40 ЦК України визнавати, що здатність ОСОБА_8 протягом 1995 року усвідомлювати значення свої дій та керувати ними залежали від частоти, тяжкості та тривалості протікання великих судомних нападів та амбулаторних автоматизмів, під час яких певний час та після яких ОСОБА_8 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та в період часу за своїм психічним станом під час та після епілептичного припадку протягом 4 липня 1995 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, - у суду першої інстанції не було.
З огляду на викладене оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі не може вважатись законним і обґрунтованим, адже воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.309 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року з ухваленням нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,305,309,316 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви ОСОБА_7, зацікавлені особи Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Прокуратура Дніпровського району м. Києва, про визнання ОСОБА_8 недієздатною та встановлення над нею опіки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2604/13372/12 Головуючий у 1 інстанції Гончарук В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/13144/2014 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
(вступна та резолютивна частини)
11листопада 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_3,
представника
заінтересованої особи Дранової Л.О.,
представника прокуратури Олійника А.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_7, зацікавлені особи Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Прокуратура Дніпровського району м. Києва, про визнання ОСОБА_8 недієздатною та встановлення над нею опіки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія, керуючись ст.ст.218,317 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви ОСОБА_7, зацікавлені особи Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Прокуратура Дніпровського району м. Києва, про визнання ОСОБА_8 недієздатною та встановлення над нею опіки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна