Справа: № 761/21793/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Маліновська В.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Гром Л.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року адміністративний позов в частині вимог з 01.01.2005 по 16.01.2014 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, згідно якого справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 17 липня 2014 року за допомогою поштового зв'язку позивачем подано до суду адміністративний позов, в яком просила, зобов'язати відповідача здійснити перерахування та виплату пенсії з 01 січня 2005 року і до моменту прийняття судового рішення у цій справі.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, в окремій його частині, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до адміністративного суду позивачем пропущено відведений на те шестимісячний строк, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2005 по 16.01.2014 розгляду не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-VI (КАС України) визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини першою ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Наслідком пропущення строку звернення до суду, за приписами статті 100 КАС України, є залишення позову без розгляду.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, судова колегія приходить до переконання, що оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 17.07.2014, висновок суду першої інстанції щодо необхідності залишення без розгляду, позовних вимог за період з 01.01.2005 по 16.01.2014 є вірним.
Водночас, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на положення Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 21 травня 1963 року, де зазначено, що позовна давність на вимоги про відшкодування ядерної шкоди становить тридцять років, з огляду на наступне.
Зазначеною Конвенцією, передбачено, що права на відшкодування за цією Конвенцією втрачають силу, якщо позов не подано протягом десяти років з дня ядерного інциденту.
Окрім того, Конвенція передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки.
З огляду на те, що відповідач жодним чином не відповідає критеріям оператора ядерної установки, встановленим Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, її застосування у цій справі є неможливим.
Також, колегія суддів зазначає, що Конвенція не належить до нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють правовідносини, що склалися між сторонами даної справи.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.М. Гром,
Л.О. Костюк
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Гром Л.М.
Костюк Л.О.