іменем україни
12 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М.,Ступак О.В.,
Парінової І.К.,Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_6 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2014 року,
Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з навчанням.
Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ХНУВС 3 847,17 грн у рахунок стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ХНУВС 18 756,92 грн у рахунок стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).
Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом встановлено, що наказом в.о. ректора ХНУВС від 30 липня 2003 року № 178 о/с ОСОБА_6 було прийнято на службу в органи внутрішніх справ та зараховано курсантом І курсу факультету № 4 за спеціальністю «Соціальна робота» з 1 серпня 2003 року (а.с. 5).
3 вересня 2007 року ХНУВС, Головне управління МВС України в Одеській області та ОСОБА_6 уклали договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 3-4).
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про вищу освіту», чинного на момент ОСОБА_6 до ХНУВС, випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.
За пунктом 2.3.5 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України після закінчення навчання курсант зобов'язувався прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку його призначено, і відпрацювати не менше трьох років.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у редакції, чинній на момент вступу ОСОБА_6 до ХНУВС, згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.
Наказом в.о. ректора ХНУВС від 27 червня 2008 року № 330 о/с курсанта 5-го курсу навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій ХНУВС лейтенанта міліції ОСОБА_6 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 6).
Пунктом 14 цієї Постанови передбачено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовнику усі витрати.
Відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 24 грудня 2010 року № 643 о/с інспектора з професійної підготовки сектора кадрового забезпечення Арцизького РВ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 звільнено з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни (пункт 64 «є»).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання неправомірним наказу про звільнення № 643 о/с від 24 грудня 2010 року відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року постанову окружного адміністративного суду залишено без змін (а.с. 92-105).
Витрати на утримання ОСОБА_6 за час його навчання у ХНУВС за період з 2003 року по 2008 рік склали 18 756,92 грн. (а.с. 179-204).
Таким чином апеляційний суд правильно виходив із обґрунтованості вимог позивача про необхідність відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з його навчанням.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу якщо оскаржуване судове рішення було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:В.М. Коротун
І.К. Парінова
О.В. Ступак
С.П. Штелик