Ухвала іменем україни15 жовтня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Штелик С.П. суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Попович О.В., Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2014 року, в с т а н о в и л а:У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 06 лютого 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 відкрито картковий рахунок і видано платіжну картку на суму 7 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, 31 жовтня 2010 року. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за кредитним договором станом на 31 жовтня 2013 року у ОСОБА_3 утворилась заборгованість у розмірі 16 103 грн 59 коп.Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 193 грн 59 коп. - заборгованість за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами під час розгляду справи встановлено, що 06 лютого 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 відкрито картковий рахунок і видано платіжну картку на суму 7 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, 31 жовтня 2010 року. Договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за кредитним договором станом на 31 жовтня 2013 року у ОСОБА_3 утворилась заборгованість у розмірі 16 103 грн 59 коп. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами. Повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, 24 вересня 2014 року № 6-103цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів. Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці, і що останній платіж здійснено в серпні 2009 року, дія картки закінчилась 31 жовтня 2010 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у січні 2014 року. З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки закінчився у лютому 2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся у січні 2014 року. З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності ураховуючи, що представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 11 березня 2014 року усно заявлено про застосування строку позовної давності. Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2014 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий С.П. Штелик Судді: М.В. Дем'яносов В.М. Коротун О.В. Попович О.В. Ступак