05 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Бершадського району Вінницької області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до відділу Державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції у Вінницькій області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання результатів прилюдних торгів недійсними, за касаційними скаргами ОСОБА_7 та заступника прокурора Вінницької області, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2014 року,
У липні 2013 року прокурор Бершадського району Вінницької області звернувся до суду із вказаним вище позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, у якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, які відбулися 20 лютого 2013 року, в результаті яких було продано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, просив визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 20 лютого 2013 року та визнати недійсним свідоцтво від 28 лютого 2013 року, видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9 що підтверджує право власності ОСОБА_8 на вказаний вище спірний житловий будинок.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 2013 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» проведено прилюдні торги з реалізації майна ОСОБА_7, а саме будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Прилюдні торги відбувалися в рамках виконавчого провадження, відкритого відділом Державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції у Вінницькій області. Переможцем торгів визнано ОСОБА_8
Позивач вважає, що здійснення реалізації будинку відбулося з порушенням законодавства про виконавче провадження, оскільки ОСОБА_7, який був власником будинку на момент проведення прилюдних торгів, зареєстрований та проживав в будинку разом зі своїми дочками: неповнолітньою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які не мають іншого житла. Прилюдні торги проведено без відповідного дозволу органів опіки та піклування, чим порушено права дітей на житло.
Крім того, при проведенні торгів порушено норми ст. ст. 38, 43 Закону України «Про іпотеку», оскільки ціна продажу предмета іпотеки не узгоджена з іпотекодавцем ОСОБА_7, а також без повідомлення останнього про день, час і місце проведення прилюдних торгів, про початкову ціну реалізованого з торгів майна.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року позов задоволено.
Визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, які відбулися 20 лютого 2013 року, в результаті яких був проданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.
Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 20 лютого 2013 року з реалізації арештованого нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_7
Визнано недійсним свідоцтво від 28 лютого 2013 року, видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9, що підтверджує право власності ОСОБА_8 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по в АДРЕСА_1.
Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.
У касаційних скаргах ОСОБА_7 та заступник прокурора Вінницької області, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, просять скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 лютого 2006 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_11 укладено кредитний договір за яким ОСОБА_11 отримала кредит в розмірі 59 600 грн.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_11, 22 лютого 2006 року між ОСОБА_7 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено договір поруки.
25 лютого 2006 року між ОСОБА_7 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_7 передав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1.
Згідно довідок наданих виконавчим комітетом Бирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, за адресою вказаного вище житлового будинку зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
10 жовтня 2009 року Бершадським районним судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
30 січня 2012 року заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції у Вінницькій області Головатим Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище судового наказу.
Відповідно до акту опису й арешту майна від 26 жовтня 2012 року при проведенні примусового виконання судового наказу було проведено опис майна що належить боржнику ОСОБА_7, за результатом якого описано та накладено арешт на спірний житловий будинок.
Згідно протоколу № 3 від 29 січня 2013 року «Про результати проведення конкурсу між спеціалізованими організаціями стосовно передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна» переможцем, який здійснюватиме реалізацію арештованого майна, що належить ОСОБА_7, визнано приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція».
31 січня 2013 року приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція» направило ОСОБА_7 повідомлення щодо дати, часу та місця проведення прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна із зазначенням стартової ціни. Оголошення про реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_7 опубліковано на сайті державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Відповідно до протоколу від 20 лютого 2013 року відбулося проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_7, переможцем яких визнано ОСОБА_8
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що здійснення прилюдних торгів проведено з порушенням вимог ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку». Районний суд дійшов до висновків, що судовий наказ не є судовим рішенням в розумінні ст. 33 Закону України «Про іпотеку», а тому не є підставою для звернення стягнення та продаж з торгів предмету іпотеки, крім того, цей судовий наказ скасовано ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2013 року. Торги відбулися без дозволу органів опіки та піклування, внаслідок чого дітей, які зареєстровані за адресою реалізованого будинку, позбавлено єдиного житла. Ціна реалізованого з торгів майна не узгоджена з іпотекодавцем, також ОСОБА_7 не повідомлено про день, час та місце проведення прилюдних торгів, про початкову ціну продажу майна, що порушило його права як власника будинку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив із законності звернення стягнення на належний ОСОБА_7 житловий будинок (предмет іпотеки) в порядку виконання судового наказу. У такий спосіб органами виконавчої служби забезпечено задоволення вимог стягувача (іпотекодержателя), що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та положеннями ст. ст. 572, 575, 576, 589-591 ЦК України.
Апеляційним судом обґрунтовано спростовано посилання суду першої інстанції на відсутність дозволу органів опіки та піклування на реалізацію з торгів спірного будинку, оскільки в даному випадку такий дозвіл було надано при передачі нерухомого майна в іпотеку у вересні 2006 року на засіданні опікунської ради при Бершадській районній державній адміністрації та у жовтні 2006 року розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації.
Також апеляційним судом зазначено, що прокурор, представляючи інтереси малолітньої ОСОБА_6, безпідставно посилається на те, що торги проведено без узгодження ціни предмета іпотеки з іпотекодавцем ОСОБА_7 та без повідомлення останнього про день, час і місце проведення торгів, чим порушено права останнього, як власника такого майна.
Такі доводи суду є обґрунтованими, оскільки прокурор в рамках даного спору захищає права малолітньої ОСОБА_6, а не права іпотекодавця ОСОБА_7, який не позбавлений можливості захистити їх в судовому порядку особисто, у разі звернення до суду з відповідним позовом.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюється за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - іпотекодержателя, який має пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (Правова позиція Верховного Суду України висловлена при розгляді справи № 6-13цс14).
В даному випадку звернення стягнення та реалізація предмета іпотеки в порядку примусового виконання здійснено за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - іпотекодержателя, тому висновки суду першої інстанції про безпідставність реалізації з оскаржуваних торгів спірного майна не ґрунтуються на Законі.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними (Правова позиція Верховного Суду України висловлена при розгляді справи № 6-140цс12).
Посилки позивача на те, що ціна продажу предмета іпотеки не узгоджена з іпотекодавцем ОСОБА_7, без оскарження відповідних дій державного виконавця, є безпідставними.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судом апеляційної інстанції дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надано їм належної правової оцінки.
Доводи касаційних скарг та наявні в матеріалах справи документи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом ухвалено у справі судове рішення із порушенням вимог закону, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 337, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7 та заступника прокурора Вінницької області, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова В.М. Колодійчук О.В. Умнова