Ухвала
22 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року,
У серпні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з указаним позовом, в обґрунтовування вимог посилаючись на те, що їм та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/8 частини та ОСОБА_6 5/8 частини. Відповідач перешкоджає в користуванні позивачами спільною квартирою та не допускає їх до квартири. Враховуючи викладене, просили встановити порядок користування квартирою відповідно до розміру часток останніх у спільній частковій власності, а саме: надати в користування ОСОБА_6 кімнату площею 16,8 кв. м; надати в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату площею 11,9 кв. м; кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, передпокій, вбудовану шафу, балкон - залишити в спільному користуванні співвласників; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні квартирою.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1: кімнату площею 16,8 кв. м надано в користування ОСОБА_6; кімнату площею 11,9 кв. м надано в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5; кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, передпокій, вбудовану шафу, балкон - залишено в спільному користуванні співвласників. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновку апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачі позбавлені можливості проживати в належній їм на праві спільної часткової власності квартирі та користуватися нею, у зв'язку з перешкодами з боку відповідача, тому дійшов висновку про встановлення порядку користування спірною квартирою, виходячи з розміру часток сторін в спільній частковій власності, та усунення позивачам перешкод в користуванні квартирою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ст. 358 ЦК України не регулює порядок користування спільною частковою власністю та не передбачає надання одному зі співвласників у володіння та користування частини спільного майна в натурі, яка не відповідає його частці у праві спільної часткової власності
Проте погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2013 року на праві спільної часткової власності належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/8 частини та ОСОБА_6 5/8 частини квартири.
Квартира АДРЕСА_1 складається з: жилої кімнати площею 16,8 кв. м, жилої кімнати площею 11,9 кв. м, кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, передпокою, вбудованої шафи, балкону.
ОСОБА_6 перешкоджає позивачам у користуванні спільною квартирою та не допускає їх до квартири.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ст. 356 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2 ст. 358 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення порядку користування сторонами належною їм на праві спільної часткової власності квартирою, виходячи з розміру часток останніх в спільній частковій власності.
Апеляційний суд помилково дійшов висновку про те, що положення ст. 358 ЦК України не передбачають встановлення порядку користування спільною частковою власністю між її співвласниками, тому скасував правильне та законне рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, останнє підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року скасувати та залишити в силі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко