13 листопада 2014 року м. Київ К/800/49772/14
К/800/49917/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)
Суддів Розваляєвої Т.С., Логвиненка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, третя особа: ОСОБА_1, про скасування розпорядження,-
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, третя особа: ОСОБА_1, про скасування розпорядження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 року постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2014 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Адміністрації Центрального району м. Миколаєва № 392-р від 08 липня 2011 року «Про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_1». Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 звернулись до Вищого адміністративного суду з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу № 1312 від 31.07.1998 року. Поверхом вище квартири, яка належить ОСОБА_2 розташована квартира АДРЕСА_1, яка станом на 8 липня 2011 року належала на праві власності ОСОБА_1
З листа Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації вбачається, що ОСОБА_1 було самовільно здійснено внутрішнє перепланування квартири та приєднано частину коридору загального користування, в результаті чого загальна площа квартири склала 70,70 кв.м., а житлова - 50,80 кв.м. Зазначене також підтверджено заявою самої ОСОБА_1 про розгляд можливості оформлення самовільної реконструкції, поданої на ім'я начальника управління містобудування та архітектури, листом СЕС Центрального району м. Миколаєва від 25.03.2011 року.
В подальшому, на підставі звернення гр. ОСОБА_1. Адміністрацією Центрального району м. Миколаєва №392-р було визнано готовою до експлуатації квартиру АДРЕСА_1 після внутрішнього перепланування та приєднання частини коридору загального користування площею 3,80 кв.м., що оформлено відповідним розпорядженням від 08 липня 2011 року «Про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_1».
Не погоджуючись з зазначеним розпорядженням Адміністрації Центрального району м. Миколаєва, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про його скасування, посилаючись на його протиправність та незаконність.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилався на недоведеність фактів порушення прав позивачки внаслідок видання оскаржуваного розпорядження.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного розпорядження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі делеговані повноваження, як участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно з частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній вланості здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 цього Закону державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
У своєму рішенні від 02.03.2004 N 4-рп/2004 Конституційний Суду України зазначив, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Також положеннями статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до частини другої статті 369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було самочинно приєднано частину коридору загального користування, без отримання згоди всіх мешканців будинку на здійснення вказаної реконструкції, в тому числі і ОСОБА_2, як співвласника вказаного приміщення загального користування, що є грубим порушенням прав позивачки, інших мешканців будинку та вимог чинного законодавства.
Враховучи викладене, відповідач неправомірно прийняв оспорюване розпорядження № 392-р від 08 липня 2011 року «Про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_1», яким розпорядився спільним майном жителів будинку по АДРЕСА_2.
Доводи касаційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: