"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/23040/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання неправимірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, позов задоволено повністю: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області щодо відмови ОСОБА_4 у здійсненні перерахунку страхового стажу з врахуванням пільгового стажу за Списком № 1 та коефіцієнту страхового стажу з 01 січня 2004 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_4 з врахуванням пільгового стажу за Списком № 1 з 01 січня 2004 року у полуторному розмірі та здійснити перерахунок коефіцієнту страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 на 0,85; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію з 01 січня 2004 року з урахуванням раніше виплаченої.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії НОМЕР_1 від 01 листопада 1992 року.
При перерахунку пенсії позивачу його трудовий стаж з 01 січня 2004 року до страхового стажу зарахований відповідачем в одинарному розмірі, без урахування пільгового стажу роботи за Списком № 1. відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач заявив цей позов.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.
Колегія суддів погоджується з висновками судів частково.
Відповідно до абз. 9 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зокрема, абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом 1 пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №137 від 29 січня 2003 року «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження: час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Вказана постанова Кабінету Міністрів України прийнята у відповідності з положеннями ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що судами під час вирішення спору по суті не порушено норм матеріального права.
Разом з тим, згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду у 2011 році, тоді як просив здійснити перерахунок пенсії з 2004 року.
Утім строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Між тим, розглядаючи справу по суті, суд першої не дав оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду. А суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, на це увагу не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини поважності такого пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: