23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/18239/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - Інспекція) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (далі - Коледж) до Інспекції,
про скасування вимоги в частині пунктів 2, 3, 4, 5, -
У вересні 2012 року Коледж звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування пунктів 2, 3, 4, 5 вимоги Інспекції №25-08-18-14/6764 від 21.09.2012 року (далі - Вимога №25-08-18-14/6764) про усунення виявлених порушень та недоліків щодо безпідставного використання бюджетних коштів.
Зазначив, що пункти 2, 3, 4, 5 зазначеної вимоги є безпідставними, необґрунтованими і підлягають скасуванню.
30 жовтня 2012 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Пункти 2, 4, 5 Вимоги №25-08-18-14/6764 визнані неправомірними.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
28 лютого 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року скасована в частині визнання неправомірним п. 2 Вимоги №25-08-18-14/6764, в цій частині у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та постанови Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 21.05.2012 року до 13.07.2012 року Інспекцією була здійснена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Коледжу за період з 1.01.2010 року до 30.04.2012 року, за наслідками якої 13.07.2013 року був складений акт перевірки, на підставі якого Інспекція прийняла Вимогу №25-08-18-14/6764 щодо усунення виявлених порушень.
У пункті 2 вимоги зазначено, що впродовж 2010 - 2011 років та І кварталу 2012 року, Коледжем без надання документів про післядипломну освіту встановленого зразка та за відсутності ліцензії проводилися навчання з підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що є порушенням п. 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року (далі - Порядок № 228). На проведення курсового навчання з підвищення кваліфікації були зайво виділені та використані бюджетні кошти, у розмірі 391 352,19 грн., у зв'язку з чим Коледж має зменшити бюджетні асигнування на суму 391 352,19 грн., що використані з порушенням чинного законодавства.
З пункту 4 вимоги вбачається, що вільнонайманим працівникам Коледжу за період з 1.01.2010 року до 24.05.2010 року безпідставно нараховані та виплачені надбавки за безперервний стаж роботи, у розмірі 15025,49 грн., та зайво здійснені нарахування до державних цільових фондів, у розмірі 5 469,28 грн., чим порушено п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», п. 3 наказу Департаменту №184 від 11.11.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу», що є підставою для повернення Коледжем коштів, у розмірі 15 025,49 грн., з осіб, які їх отримали, або стягнення з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством; проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів, у розмірі 5 469,28 грн., (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); недопущення в подальшому порушень при нарахуванні заробітної плати.
У пункті 5 цієї вимоги зазначено, що за період з 1.01.2010 року до 18.07.2010 року в обчислення періодів служби для встановлення надбавки за вислугу років атестованим працівникам Коледжу включався період навчання у цивільних вищих навчальних закладах із розрахунку 1 рік за 6 місяців в порушення ч. 3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та п. 2 Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженої наказом Департаменту № 224 від 4.12.2004 року.
Коледжем були здійснені виплати відсоткової надбавки за вислугу років на загальну суму 3 870,91 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби на суму 1 935,48 грн., премії, у розмірі 1 744,20 грн., а також зайво здійснене нарахування до державних цільових фондів, у розмірі 2 627,61 грн., що є підставою для повернення зайво проведених виплат, у розмірі 7 550,59 грн., з осіб, які їх отримали, в порядку та розмірах, встановлених ст.,ст. 127, 136 КЗпП України; проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів, у розмірі 2 627,61 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); недопущення в подальшому порушень при нарахуванні заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться відповідно до законодавства про освіту.
Під підвищенням кваліфікації слід розуміти професійно-спеціалізоване навчання, спрямоване на вдосконалення професійної майстерності персоналу, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння та навички, необхідні для виконання службових обов'язків.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про вищу освіту» післядипломна освіта (в тому числі підвищення кваліфікації) здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про освіту» до закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні навчальні заклади; науково-методичні центри професійно-технічної освіти.
Згідно з п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1019 від 8.08.2007 року «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг» ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких освітніх послуг у сфері вищої освіти: розширення профілю (підвищення кваліфікації), спеціалізація.
Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що послуги з первинної професійної підготовки, перепідготовки, професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації робітників підлягають ліцензуванню за умови, що відповідні професії включено до Класифікатора професій НК 003:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту № 375 від 26.12.2005 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Коледжем у порушення вимог чинного законодавства України здійснювалось підвищення кваліфікації працівників оперативних підрозділів (професія 2424 оперуповноважений (пенітенціарна служба).
Тобто, підвищення кваліфікації працівників Державної кримінально - виконавчої служби України повинно здійснюватися навчальними закладами відповідного рівня акредитації, створеними Державною кримінально-виконавчою службою України, або іншими навчальними закладами на договірній основі з видачею відповідного свідоцтва.
Рішенням Державної акредитаційної комісії Коледж віднесений до вищих навчальних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації, який має право готувати фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, молодший спеціаліст.
До закладів акредитованих за ІІ рівнем не належить здійснення підвищення кваліфікації, ліцензія на здійснення післядипломної освіти Коледжем не отримувалась.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про вищу освіту» особа, яка підвищила кваліфікацію (підвищення кваліфікації є складовою післядипломної освіти) отримує відповідний документ про післядипломну освіту, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти.
Документом про післядипломну освіту, який отримує особа, що успішно підвищила кваліфікацію є Свідоцтво про підвищення кваліфікації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 12.11.1997 року «Про документи про освіту та вчені звання».
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Коледж, за відсутності відповідної ліцензії для діяльності з підвищення кваліфікації працівників оперативних підрозділів, неправомірно використав бюджетні кошти, у розмірі 391 352,19 грн., на організацію курсового навчання з підвищення кваліфікації (в тому числі на оплату проживання та харчування) працівників кримінально-виконавчої системи.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» харчуванням за встановленим нормами, крім курсантів навчального закладу, забезпечуються лише слухачі вищих навчальних закладів Державної пенітенціарної служби, які не мають офіцерських звань, особи рядового і молодшого начальницького складу органів Державної кримінально-виконавчої служби, які навчаються у школах і на курсах з підготовки прапорщиків та в училищах професійної підготовки органів кримінально-виконавчої системи.
Особи, які проходили підвищення кваліфікації у Коледжі не відносяться до жодної із зазначених вище категорій.
Щодо виплати Коледжем надбавки за безперервний стаж роботи відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24.05.2000 року, у розмірі 15 025,49 грн., слід зазначити, що виплати процентної надбавки за безперервну роботу персоналу Коледжу, що не має спеціальних звань рядового і начальницького складу коледжу (вільнонайманим працівникам), здійснювалися відповідно до вимог зазначеного наказу, який був офіційно направлений до Коледжу і підлягав виконанню.
Відповідно до роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Коледж при нарахуванні та виплаті надбавок та доплат правомірно керувався наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24.05.2000 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати: для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку), встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що нараховані Коледжем кошти на виплату процентної надбавки за безперервну роботу не можна вважати такими, що були виплачені унаслідок лічильних помилок, оскільки їх нарахування здійснювалося відповідно до діючого на той час наказу Держдепартаменту № 98 від 24.05.2000 року.
Щодо включення Коледжем до вислуги років особам рядового і начальницького складу періоду навчання в цивільних вищих навчальних закладах із розрахунку 1 рік за 6 місяців слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони. Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, включення Коледжем періоду навчання у цивільних вищих навчальних закладах для встановлення надбавки за вислугу років у період з 1.01.2010 року до 18.07.2010 року із розрахунку - один рік за шість місяців було правомірним, у зв'язку з чим п. 5 вимоги підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, скасовану в частині ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.