"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/44926/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2014 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси врахувати при розрахунку ОСОБА_4 інші види виплат, на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України за останні 24 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією; зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_4 з 13 серпня 2010 року з урахуванням інших виплат, згідно довідки Головного управління мін доходів Одеської області від 30.04.2014 року № 469/Б/15-32-05-01-10 про складові заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу» за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 14 лютого 2011 року № 5-1, з урахуванням інших виплат, на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України; стягнуто з Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь держави судовий збір в розмірі 73 грн. 08 коп.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2014 року в частині, що стосується перерахунку пенсії за період з 13 серпня 2010 року по 22 листопада 2013 року, позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду; в іншій частині позову рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечень на скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що позивач перебувала на державній службі на різних посадах, останню посаду, яку вона займала, - заступника начальника управління оподаткування юридичних осіб.
Наказом № 1265-0 від 30 листопада 2005 року позивача звільнено з посади за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, згідно із ст. 38 КЗпП України.
Згідно із довідкою, виданою ГУ Міндоходів в Одеській області № 469/5/15-32-05-0110 від 30 квітня 2014 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, до складу заробітної плати позивача з 01 лютого 2008 року входять, у тому числі, «інші виплати», в які включена винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. На всі виплати, які включені в довідку, в тому числі і на суми інших виплати, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач зверталась із заявою про перерахунок раніше нарахованої пенсії з включенням сум інших виплат, які є складовою заробітної плати, та з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси № 182/Б-11 від 12 травня 2014 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, посилаючись на Закон України «Про державну службу».
Не погоджуючись з відмовою, позивач заявила цей позов.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині та залишаючи його без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду.
Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Між тим, розглядаючи справу по суті, суд апеляційної інстанцій всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не дав оцінку позовним вимогам в аспекті причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для надання оцінки причинам пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: