23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/48875/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» (далі - Підприємство) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства до Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - Реєстраційна служба),
про визнання протиправним та скасування рішення, -
У лютому 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби № 266028 від 6.02.2013 року (далі - Рішення № 266028) щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати право оренди земельної ділянки на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначило, що Реєстраційна служба у порушення вимог чинного законодавства України відмовила у реєстрації права оренди.
27 березня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Реєстраційна служба в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України відмовила Підприємству у реєстрації права оренди.
Підприємство звернулося з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 9.11.2011 року між ОСОБА_2 та Підприємством був укладений договір оренди земельної ділянки № 521, площею 5,9332 га, у тому числі ріллі 5,9332 га, на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322886000:04:000:0147, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 7 років.
28 січня 2013 року представник Підприємства звернувся до Реєстраційної служби із заявою щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, у якій просив зареєструвати право оренди земельної ділянки № 521 на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322886000:04:000:0147 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди від 9.11.2011 року.
6 лютого 2013 року Державний реєстратор прийняв Рішення №266028 щодо відмови Підприємству у державній реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки у зв'язку з тим, що заява про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подана за відсутності державної реєстрації права власності на майно.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.,ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (далі Порядок), для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід права або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно з п.п. 1, 9 п. 27 Порядку документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону.
Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.
Положеннями абз.6 п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що обов'язковою умовою для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, є наявність реєстрації права власності земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Дану інформацію державний реєстратор отримує при перевірці в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Підприємством при наданні Реєстраційній службі документів для державної реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки не була надана копія Державного акту на право власності на цю земельну ділянку, про що свідчить відсутність відповідного запису в картці прийому заяви.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спірна земельна ділянка спочатку повинна бути зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Питання про зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати за Підприємством право оренди даної земельної ділянки належить до виключної компетенції Реєстраційної служби.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.