23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/45529/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - Інспекція) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - Підприємство) до Інспекції,
про скасування п. 40 вимоги, -
У червні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання скасування вимоги Інспекції № 09-05.1-10-14/3915 від 9.04.2013 року (далі - Вимога № 09-05.1-10-14/3915) щодо усунення фінансових порушень в частині п. 40 про стягнення з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоди у порядку та розмірі, встановлених ст.,ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
Зазначило, що оскаржуваний пункт вимоги підлягає скасуванню, оскільки прийнятий у порушення вимог чинного законодавства України.
9 липня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, позов задоволено.
Пункт 40 Вимоги № 09-05.1-10-14/3915 скасовано.
Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.06.2010 року між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа» був укладений договір №Д/НХ-101035/НЮ (далі - Договір) поставки на закупівлю бітуму будівельного на загальну суму 2 343 200,00 грн.
25 червня 2010 року Підприємство повідомило ТОВ «Валдіавіа» про невиконання умов Договору та відповідальність за невиконання договірних зобов'язань в частині поставки товару та порушення термінів його поставки.
З 26.11.2012 року до 19.02.2013 року Інспекція здійснила ревізію Підприємства щодо фінансово-господарської діяльності за період з 1.04.2010 року до 1.10.2012 року, за наслідками якої 26.02.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що внаслідок не використання Підприємством у повному обсязі своїх прав, передбачених умовами Договору та п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за несвоєчасне постачання товару, та не здійснення в повному обсязі претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності з стягнення штрафу Підприємство недоотримало кошти, у розмірі 445 660,00 грн., що призвело до матеріальної шкоди.
9 квітня 2013 року Інспекція прийняла Вимогу №05-05.1-10-14/3915 щодо усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, відповідно до п. 40 якої Інспекція зобов'язала Підприємство стягнути з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду у порядку та розмірі, встановлених ст.,ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби є, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в п. 40 Вимоги №05-05.1-10-14/3915 передбачено стягнення з винної особи у разі пропуску термінів позовної давності шкоди у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного Кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання за Договором ТОВ «Валдіавіа» були виконані, поставка товару здійснена в повному обсязі на суму 2 343 200,00 грн.
Згідно з ст. 217 Господарського Кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що штраф за несвоєчасне постачання товару є засобом забезпечення виконання зобов'язань за Договором і, у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, не є прямою дійсною шкодою або упущеною вигодою, що є підставою для скасування п. 40 оскаржуваної вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.