06 листопада 2014 року м. Київ К/800/19403/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-
ТОВ «Сантанна» звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення управління ПФУ у Шевченківському районі міста Києва від 16 серпня 2012 року №3157 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Сантанна» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2009 року порушено провадження у справі № 44/474-б про банкрутство ТОВ «Сантанна» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство. Процедура банкрутства позивача на даний час триває.
Рішенням від 16 серпня 2012 року № 3157 відповідач застосував щодо позивача штрафні санкції у розмірі 32 266, 35 грн. та нарахував пеню у розмірі 37 194,03 грн. за несвоєчасну сплату до Пенсійного фонду України єдиного внеску за період з 21 лютого 2011 року по 06 серпня 2012 року. З наведеного вбачається, що оскаржуване рішення винесене за несвоєчасну сплату позивачем пенсійного внеску за період, протягом якого діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника у процедурі банкрутства позивача.
Вказане рішення відповідача оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до вищестоящих органів Пенсійного фонду України, які відповідними рішеннями відмовили йому в задоволенні скарг позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-IV (далі - Закон) платником єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону сума недоїмки стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафу.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку із неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
Відтак, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: