06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/69856/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання рішення протиправним та його скасування,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2012 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 5 сесії Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 6 скликання від 03 лютого 2011 року «Про внесення змін у рішення 4 сесії Горенської сільської ради 6 скликання від 28 січня 2011 року» щодо встановлення на 2011 рік відсотку орендної плати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 у розмірі 12 відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки площею 3, 7924 га в АДРЕСА_1 для розміщення складських приміщень.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, копія якого наявна в матеріалах справи. Між сторонами укладено Договір оренди земельної ділянки від 14 жовтня 2005 року, за умовами якого відповідач згідно з його рішенням від 15 вересня 2005 року, надає в оренду позивачу земельну ділянку, а останній приймає її у строкове, платне володіння і користування; оренда земельної ділянки провадиться з оплатою у розмірі 2% від грошової оцінки на рік.
Рішенням сільради «Про внесення змін у рішення 4-ої сесії Горенської сільської ради 6-го скликання від 28 січня 2011 року» від 03 лютого 2011 року, позивачу на 2011 рік встановлено відсоток орендної ставки у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Скасовуючи спірне рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення прийнято відповідачем в односторонньому порядку без узгодження з позивачем, що є порушенням як вимог законодавства, так і умов договору.
Проте, колегія суддів вказує на передчасність такого висновку судів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 80 ЗК встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК).
При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).
Сільрада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, сільрада відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому (сільрада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що судами не враховано, що відповідач у спірних правовідносинах владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був, що виключає розгляд вказаної справи за правилами, встановленими КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 222, 228 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Провадження у справі за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання рішення протиправним та його скасування - закрити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - скасувати.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді:
Суддя С.Я. Чалий