06 листопада 2014 року м. Київ К/800/10284/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними,-
23 липня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати дій відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити виплату одноразової компенсації, як сім'ї, яка втратила годувальника з числа осіб віднесених до учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Натомість, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області виплатити позивачу одноразову компенсацію як сім'ї яка втратила годувальника з числа осіб віднесених до учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Зв'язок смерті з Чорнобильською катастрофою підтверджується актом судово-медичного дослідження № 260 від 5 жовтня 2009 року судово-медичного експерта та експертним висновком Донецької регіональної експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 18 квітня 2010 року, копії яких долучені до матеріалів справи. На момент смерті годувальника позивач перебувала на утриманні чоловіка, що посвідчується довідкою Мічурінської селищної ради від 8 червня 2010 року, копія якої долучена до матеріалів справи. На момент смерті чоловіка ОСОБА_4 була інвалідом третьої групи інвалідності від загального захворювання, що посвідчується довідками МСЕК долученими до матеріалів справи, та даний факт встановлений під час вирішення питання про призначення пенсії в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_4 не має права на отримання компенсації, а відмова у її призначенні є правомірною, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Натомість, суд апеляційної інстанції в своїй постанові вказав, що позивачем доведене її право на отримання одноразової компенсації, як яка втратила годувальника з числа осіб віднесених до учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суб'єкти, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені зокрема сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є зокрема одноразова компенсація. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.
Судами встановлено, що згідно листа відповідача від 19 червня 2012 року позивачу відмовлено у виплаті компенсації сім'ї за втрату годувальника з посиланням на те, що така компенсація надається непрацездатним членам сім'ї, якою на момент смерті чоловіка позивач не була.
Долучені до матеріалів справи документи спростовують позицію управління, при цьому для виплати одноразової допомоги наявність факту непрацездатності не є обов'язковим. Право на одноразову допомогу сім'ї пов'язане виключно з причиною смерті. Факт смерті чоловіка позивача та зв'язок з Чорнобильською катастрофою матеріалами справи доведені.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: