06 листопада 2014 року м. Київ К/800/20587/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення виплати їй пенсії за віком, нараховувати та виплачувати пенсію з 23.08.2012 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Натомість, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_4 з моменту звернення з заявою, тобто з 23.08.2012 року, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію на підставах, передбачених пенсійним законодавством України, з моменту звернення із заявою, тобто з 23.08.2012 року.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернулось з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та особою пенсійного віку, що підтверджується паспортними даними позивача.
30.10.1996 року позивач виїхала на постійне місце мешкання в Ізраїль.
3 30.10.1996 року нарахування та виплата пенсії позивачу були припинені.
23.08.2012 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії, однак управлінням Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя в задоволенні даної заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 31.08.2012 року про відмову у поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_4 не порушує права позивача, а тому позов не підлягає задоволенню.
Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач безпідставно відмовив у відновленні виплати пенсій ОСОБА_4, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 відновлено право позивача на пенсійне забезпечення незалежно від місця мешкання позивача або перебування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-пр/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку,передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином, із визнанням неконституційними положень пункту 2 статті 49 та статті 51 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зникли перешкоди для реалізації позивачами своїх прав на пенсійне забезпечення. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому відсутні законодавчі перешкоди для виплати пенсій.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: