1[1]
04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження № 12013110100004358 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.3 ст.185; ч.3 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Глиняного, ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.3 ст.185; ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання:
за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ТОВ ”Київжитлосвіт” 426 (чотириста двадцять шість) грн. 59 коп.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни - у виді особистого зобов'язання.
Вирішено питання речових доказів.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
за ч.2 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
за ч.3 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом призначено надто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та даним, що характеризують особу обвинуваченого. В мотивувальній частині суд зазначив, що злочини, які вчинив ОСОБА_7 відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, тоді як обвинувачений вчинив чотири епізоди та три злочини, два з яких тяжкі. Судом не враховано, що обвинувачений на момент вчинення злочинів не працював, законних шляхів отримання доходів не мав, а тому йому необхідно призначити більш суворе покарання.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 12 лютого 2013 року, близько 06 год. 00 хв., впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою викрутки, зламав навісний замок та проник до приміщення бойлерної,що знаходиться біля технічного ліцею Шевченківського району м. Києва по вул. Щусева № 20 в м. Києві, звідки намагався таємно викрасти майно, яке належить ОСОБА_10 на загальну суму 130 грн.. При цьому виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак не закінчив його, оскільки був помічений працівниками ліцею, залишив викрадене майно та втік.
Крім того, 12 березня 2013 року близько 04 год. 00 хв., у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в підсобне приміщення, яке розташоване біля будинку АДРЕСА_2 . Зламавши викруткою навісний замок проник до приміщення й викрав металевий візок вартістю 333 грн. 25 коп., та дві лопати вартістю по 46 грн., 67 коп., які належать ТОВ ”Київжитлосвіт”. З місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Також 13 березня 2013 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно викрав мобільний телефон марки ”Нокіа”, вартістю 200 грн. з сім карткою оператора мобільного зв'язку ”МТС”, що матеріальної цінності для потерпілого не становить, на балансовому рахунку якої було 20 грн. авансового платежу за користування послугами мобільного зв'язку. Після цього ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 220 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 09 березня 2014 року близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на приватній території будинку АДРЕСА_4 , переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою викрутки зламав навісний замок та проник до гаражного приміщення. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, повторно викрав майно громадянина ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на загальну суму 12 785 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а саме закінченого замаху на таємне, викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у приміщення; ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно; ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та поєднаного з проникненням у приміщення, колегія суддів уважає обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які не оспорювалися і стосовно них відповідно до вимог ст. 349 КПК України докази не досліджувалися. В апеляційній скарзі прокурора вони також не оспорюються , а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
На думку колегії суддів, визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, без достатніх підстав застосував до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Висновок суду першої інстанції щодо можливого виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України не є належним чином вмотивованим, у тому числі з огляду на конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, наслідки від вчиненого злочину у виді спричинення матеріальної шкоди потерпілим, яка не відшкодована.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення може бути також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. ( п.4 ч.1 ст. 420 КПК України).
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів є частково обґрунтованими, а тому, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного йому покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
При призначенні покарання, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, визнає обставини, що пом”якшують відповідальність, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статтей обвинувачення.
Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та відбування покарання. Що стосується представлених обвинуваченим даних про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, то вони не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування до нього положень ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 420, 425, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальну провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; з ч.3 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 місяців.
У решті вирок суду - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3