04 листопада 2014 рокусправа № 804/6852/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі №804/6852/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особи - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про відмову у переведенні на другу групу єдиного податку; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) як платника єдиного податку другої групи.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, якими визначено підстави, за наявності яких платник єдиного податку може перейти на іншу групу спрощеної системи оподаткування.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою від 13.03.2014 року про зміну групи єдиного податку з 3-ї групи на 2-гу групу або зі ставки 5% до доходу на 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, листом від 14.03.2014 року №4251/04-65-17-01-26 податковим органом було надано відповідь, в якому зазначено про прийняття рішення про відмову у задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, а саме сума доходу, отримана ФОП ОСОБА_1 за 2013 календарний рік, склала - 2922664,27грн., що не відповідає вимогам обраної 2-ї групи, а саме: обсяг доходу перевищує - 1000000 грн.
Таке рішення податкової служби мотивовано посиланням на вимоги пп..298.1.4, 298.1.5 п.298.1 ст.298 ПК України.
Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну групи платників єдиного внеску, є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на перехід на іншу групу не обмежується ніякими вимогами, крім вимоги не порушувати правил перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених для групи на якій такий платник єдиного внеску перебуває. Оскільки, відповідачем не було встановлено таких обставин, то ним необґрунтовано прийнято рішення про відмову у переведенні позивача до другої групи платників єдиного внеску.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до пп.298.1.5 п.298.1 ст.298 Податкового Кодексу України за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому платника єдиного податку третьої - шостої груп, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання чи першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої - шостої груп, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
Отже, умовою переходу на іншу групу платників єдиного податку є дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи. При цьому, обраною групою слід вважати групу на якій платник єдиного внеску перебуває, а не групу, на яку планує у майбутньому перейти такий платник єдиного внеску, оскільки таких вказівок вказана норма права не містить.
Таким чином, з огляду на вказану норму права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право на перехід на іншу групу не обмежується ніякими вимогами, крім вимоги не порушувати правил перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлених для групи на якій такий платник єдиного внеску перебуває.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що Податковим кодексом встановлена відповідальність у разі перевищення протягом року обсягу доходу для певної групи.
Так, у разі перевищення протягом року обсягу доходу для певної групи, ст.293 Податкового кодексу України передбачено застосування підвищеної ставки оподаткування, у разі перевищення доходу платник єдиного податку повинен або перейти до вищої групи або, відповідно п. 298.2.2, п. 298.2.3 ст. 298 ПК України платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п. 291.4.5 ст. 291, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п'ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Крім цього, вказуючи на протиправність оскарженого рішення відповідача, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність застосування податковою службою вимог пп..298.1.4 п.298.1 ст.298 ПК України.
Так, підпунктом 298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Отже, з аналізу вказаної норми права вбачається, що нею визначено умови переходу на спрощену систему оподаткування платниками інших податків і зборів. Оскільки, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником інших податків і зборів, то застосування вказаної норми права, у спірних правовідносинах, є неправомірним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про перехід на 2 групу платників єдиного податку.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, в апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які стали підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви. Натомість, вказаним підставам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі №804/6852/14 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України
(Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2014 р.).
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк