29 жовтня 2014 р. Справа № 876/5110/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Кузьмича С.М., Савицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. у справі №345/1289/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області, в якому просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області про відмову у встановленні, перерахунку та виплаті позивачу пенсії згідно зі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області призначити та провести перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2014 року згідно зі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та виплатити недоплачену пенсію.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 року позов задоволено частково. Постановлено визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії як інваліду 2 групи згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 2014 рік, з 01.01.2014 року, з урахуванням проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі надати звіт про виконання рішення суду в місячний строк з дня набрання ним законної сили; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального й процесуального права. Вказує на те, що виплата позивачу пенсії проводиться правомірно відповідно до Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які по страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому підстав для проведення перерахунку немає.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - категорія 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1. Як вбачається з копії довідки МСЕК серії МСЕ № 009994 від 18.09.1996 року, а також копії експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 16.11.1995 р., позивач має 2 групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, категорія № 1.
Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі у своєму листі №92/г-15 від 18.03.2014 року, виданому у відповідь на заяву ОСОБА_1, відмовило у проведенні перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки нарахування та виплата пенсії позивачу проводиться правомірно, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні пенсії позивачу, зокрема, положень ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Окрім вказаного, розмір пенсії позивачу визначається, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму, - розмір пенсії підлягає перерахунку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частинами 4 та 5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою установлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є підставою для відмови в застосуванні даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) при обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно), 24 жовтня 2011 року (№21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Починаючи з 2006 року, згідно зі змінами, внесеними до частини третьої статті 4 Закону України від 15.07.1999р. № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком на відповідний рік залежить від розміру прожиткового мінімуму на цей рік. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719 встановлено новий розмір прожиткового мінімуму, що відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підставою з 01.01.2014р. для проведення перерахунку державної пенсії позивача, як інваліда ІІ групи інвалідності щодо якого встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, та має право на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як інвалід ІІ групи, віднесений до категорії 1 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р. у справі №345/1289/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Кузьмич С.М.
Савицька Н.В.