16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/51458/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді: Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2012р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012р. у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Липовецька районна аптека» про стягнення заборгованості, -
У травні 2012 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Липовецька районна аптека» адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7978,57 грн та пені в сумі 46,40 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2012р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи. Організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників становила 14 особи, серед яких не було інвалідів, а кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що у 2011 році відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, також відповідач належним чином кожний місяць 2011 року у звіті за формою №3-ПН інформував центр зайнятості про наявність від 1 до 3 вакансій для інвалідів, відмов у прийнятті інвалідів на роботу не було, а тому передбачені законом підстави стягнення санкцій відсутні. З листа Липовецького районного центру зайнятості від 17.04.2012р. №04-17/723 вбачається,що чотири інваліди, яким було видано направлення на працевлаштування до Комунального підприємства «Липовецька районна аптека» відмовились по різним причинам від запропонованих їм вакансій.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за змістом статей 18 та 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а відповідно до частини 5 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів вважається саме їх працевлаштування, а не лише створення відповідних робочих місць.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2012р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012р. у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Липовецька районна аптека» про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
О.П. Стародуб
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман