16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/52179/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Первомайського міського управління в м. Первомайську Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови, -
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконною та скасування постанови від 19.04.2012р. № ВП32200409 про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Первомайського міського управління юстиції від 19.04.2012р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 28.07.2011р. №265 про сплату приватним підприємцем ОСОБА_1 штрафних санкцій за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суду, виходив з того, що відповідно до вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення органів Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій є виконавчим документом, а тому підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального та матеріального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» після 01.01.2011р. зберігається порядок сплати сум нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених на 1 січня 2011 року, що спростовує доводи позивача з приводу того, що спірне рішення Пенсійного Фонду не є виконавчим документом.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман