Справа: №
826/3017/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
30 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008032203, №0008022203 від 16.09.2013, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008032203, №0008022203 від 16.09.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд", зареєстровано як юридична особа, є платником податку на додану вартість з 20.10.2010 року.
До видів діяльності підприємства відносяться: будівництво будівель, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, штукатурні роботи, інші роботи з завершення будівництва, діяльність у сфері інжинірингу.
Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Адей-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК Підземшляхбуд" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 30.08.2013 року №436/26-54-22-03/37244576, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ "Адей-Буд" вимог податкового законодавства, зокрема: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на суму 188833,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року в сумі 188833,00 грн.; п.138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 198275,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 198275,00 грн.
Так, відповідач посилається на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК Підземшляхбуд". В обґрунтування такої позиції посилається на висновки акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.05.2013 року №72/221/37892442 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Підземшляхбуд" при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року. Даною перевіркою було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності основних засобів і трудових ресурсів.
При цьому, жодних первинних документів по господарських взаємовідносинах ТОВ "БК Підземшляхбуд" із позивачем, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 16.09.2013 року №0008032203, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму в розмірі 236041,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 188833,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 47208,25 грн.;
- від 16.09.2013 року №0008022203, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 247843,75 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 198275,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 49568,75 грн.
Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Адей-Буд" та ТОВ "БК Підземшляхбуд" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 року №0008032203 та №0008022203 підлягають задоволенню.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на наведений вище акт Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.05.2013 року №72/221/37892442 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Підземшляхбуд" при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.
Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ "Адуй-Буд" (генпідрядник) та ТОВ "БК Підземшляхбуд" (підрядник) укладено договір генпідряду від 01.10.2012 року №01/10/12, відповідно до якого генпідрядник поручає, а підрядчик приймає на себе обов'язок ін'єктування відсічених ділянок каналізаційних колекторів за адресою: житловий будинок з вбудованим торгівельно-офісним приміщенням та підземним паркінгом по вул. Петра Запорожця, 26-а у відповідності до наданій проектній документації.
На підтвердження виконання умов договору та отримання товару позивачем надано суду копію названого договору, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, акти прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, податкові накладні.
Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження сплати сум за договором в матеріалах справи містяться платіжні доручення.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідачем жодних первинних документів по господарських взаємовідносинах ТОВ "БК Підземшляхбуд" із позивачем не досліджувалось.
Відповідно, в акті перевірки не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "БК Підземшляхбуд" за перевіряє мий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі відповідач на такі не посилався.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що господарський договір від 01.10.2012 року №01/10/12 було визнано недійсним (фіктивним) в судовому порядку відповідачем не надано, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.
Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом і не заперечується відповідачем, в матеріалах наявний договір підряду від 20.08.2012 року №20/08-12, укладеного між позивачем (підрядчик) та ТОВ "Офпродив" (замовник). Відповідно до даного договору замовник поручає, а підрядчик бере на себе обов'язок ін'єктування відсічених ділянок каналізаційних колекторів адресою: житловий будинок з вбудованим торгівельно-офісним приміщенням та підземним паркінгом по вул. Петра Запорожця, 26-а.
Також, згідно з поясненнями позивача, для виконання договору, укладеного з ТОВ "Офпродив", позивачу необхідно було залучати ТОВ "БК Підземшляхбуд", оскільки позивач ще був за задіяний на об'єкті будівельно-монтажних робіт по житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом по вул. Пирогова/Богдана Хмельницького, 2/37-Б в м. Києві, відповідно до договору від 01.08.2012 №01/08. Даний договір наявний в матеріалах справи з актами приймання виконаних робіт та довідкою вартості виконаних будівельних робіт.
Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.
Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на акт Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.05.2013 року №72/221/37892442 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Підземшляхбуд" при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.08.2012 року по 30.04.2013 року. Даною перевіркою було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності основних засобів і трудових ресурсів.
Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.
Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах на імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК Підземшляхбуд", факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як висновок, враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, визнав протиправними і скасував спірні податкові повідомлення-рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008032203, №0008022203 від 16.09.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.