28 жовтня 2014 року Справа № 9104/98621/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Довгополова О.М.,
суддів - Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію та доплату до пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
31 січня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом, яким просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату доплати до державної пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 3 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по дату постановлення судового рішення.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 березня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум за період з 30 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року та як особі, яка віднесена до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в цій частині скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткова пенсія та доплата до пенсії були виплачені позивачу відповідно до чинного на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань. Крім того, суд не врахував положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач є особою, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, отримує пенсію за віком, доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 39, 51 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, враховуючи позовні вимоги, такі підлягають задоволенню за період з 01 липня 2010 року по 09 березня 2011 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених мотивів.
Керуючись статтями 99, 195, 197 ч. 1 п. 3, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 березня 2011 року у справі № 2а-991/11- скасувати та прийняти нову постанову.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 39, ч.2 ст.51, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008 року, за період з 01 липня 2010 року по 09 березня 2011 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький