21 жовтня 2014 р. № 876/8218/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на ухвалу судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2014 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
04.08.2014 ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у якому просила визнати неправомірними дії державного виконавця Круць Л.Ю. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.02.2014 по справі № 344/1038/14-п, скасувати постанову державного виконавця та зобов'язати його переглянути заяву про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення судового збору.
Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.08.2014 позовну заяву повернуто.
Із цією ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області цієї справи, оскільки постанову від 10.02.2014 по справі № 344/1038/14-п про стягнення судового збору, яка є виконавчим документом, виніс Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, а тому з огляду на приписи ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», саме до цього суду підлягають оскарженню рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця органу ДВС щодо виконання цієї постанови. Також, на думку апелянта, суддя першої інстанції помилково розрізняє справи про накладення адміністративного стягнення та справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча були належними чином повідомленні про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Суддя першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що ця справа не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а тому згідно п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовну заяву слід повернути позивачу.
З такими висновками судді першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Разом з тим, слід ураховувати, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців за судовими рішеннями винесеними у порядку цивільного судочинства передбачено розділом VII ЦПК України, господарського судочинства - ст. 121-2 ГПК України, адміністративного судочинства - ст. 181 КАС України. Проте, положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців під час виконання постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, який є стягувачем у виконавчому провадженні, оскаржується постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.05.2014 ВП № 43386703 з примусового виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.02.2014 № 344/1038/14-п в частині стягнення судового збору, яка винесена в порядку КУпАП.
Враховуючи те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, оскарження таких дій та рішень має здійснювати у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, під час визначення предметної підсудності цієї адміністративної справи, слід виходити з того, що системний аналіз статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що її положення за загальним правилом визначають юрисдикційну підсудність справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців. Предметна підсудність, вказаною нормою охоплюється у тому випадку, коли оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця здійснюється у порядку того судочинства, у якому видано виконавчий документ. Якщо ж виконавчий документ видано у іншому порядку, аніж подається позов щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, то правила предметної підсудності визначається процесуальним законом, тобто у розглядуваному випадку Кодексом адміністративного судочинства України.
Загальні правила предметної підсудності адміністративних справ, які визначають компетентний адміністративний суд для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи, визначені статтею 18 КАС України.
Частиною 3 цієї статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.
Оскільки відповідачем у цій справі є ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, який є органом державної влади, а предметом спору - дії та постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підсудність цієї справи окружному адміністративному суду.
При цьому, помилковим є посилання апелянта на положення п. 5 ч. 1 ст. 18 КАС України, оскільки пункт 2 частини 1 статті 18 КАС України стосується справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто справ у яких накладення адміністративного стягнення здійснюється уповноваженим суб'єктом владних повноважень, а не судом у порядку КУпАП. Натомість у розглядуваному випадку органом, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у порядку КУпАП є суд. Обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції підтверджується також тим, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Таким чином, суддя першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ця справа підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному, у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 18 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачу.
З огляду на викладене, суддя першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а ухвалу судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2014 року про повернення позовної заяви у справі № 344/11575/14-а (2а/344/602/14) - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.І. Мікула
В.В. Ніколін