30 жовтня 2014 року Справа № 156572/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Макарика В.Я.,
суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до департаменту соціальної політики Луцької міської ради в якому просив визнати дії незаконними, зобов'язати відповідача виплатити щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позов задоволено, визнано дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради із приводу відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи» протиправними; зобов'язано департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи» з врахування виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції департамент соціальної політики Луцької міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році проведена згідно вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у якому чітко вказано - щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Розмір допомоги у сумі чотирьох мінімальних заробітних плат передбачено Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам ІІІ групи - 90 грн. Вказану суму позивач і отримав у 2011 році.
Статтею 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплено норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Виконання закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
З врахуванням вище наведеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить до осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС катастрофи першої категорії, інвалідом ІІІ групи.
Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно вважав, що однією із форм соціального захисту потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи населення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є надання щорічної допомоги на оздоровлення, у тому числі учасникам ліквідації, яким є позивач, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
У даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно вважав безпідставними покликання відповідача на правомірність застосування при визначенні розміру оспорюваної допомоги постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з огляду на визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконституційним положення п.п.11, п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, яким визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Тому з огляду на наведене та враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вірно дійшов висновку, що застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік, а не згадана постанова Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Луцької міської ради - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року по справі № 2а-10206/11/0308 - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді Т.І. Шинкар
О.О. Большакова