27 жовтня 2014 року Справа № 131227/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації, щодо недоплати одноразової компенсації та допомоги на оздоровлення,-
21.09.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату йому допомоги, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2005-2010 роки та одноразову компенсацію в розмірі 60 мінімальних заробітних плат за червень 2011 року, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В позовній заяві покликається на те, що є особою, яка має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та повинен утримувати щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак дана допомога йому виплачувалась в значно меншому розмірі. З 30.05.2011 року він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії 1 групи інвалідності та має право на одноразову компенсацію по втраті здоров'я, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, проте така компенсація йому не виплачувалася. Просить задовольнити позов з викладених у ньому підстав та поновити пропущений ним строк звернення до суду, оскільки про порушення з боку відповідача дізнався з їхнього листа-відповіді від 12.08.2011 року.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду. Визнано неправомірними дії, щодо не нарахування і виплати УПСЗН Галицької РДА допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації по інвалідності ОСОБА_1 Зобов'язано УПСЗН Галицької РДА провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з червня 2005 року по листопад 2010 року, як учаснику ліквідації, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та одноразової компенсації 60 мінімальних заробітних плат за червень 2011 року, згідно ст.48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами постанова КМУ №649 від 20.04.2007 року).
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом. Окрім того ст.71 вищезгаданого Закону встановлено, що дія цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 02.07.1998 року. З копії посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 22.06.2011 року (а.с.7-8).
З відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 12.08.2011 року за №2113/01-2.14/09 вбачається, що протягом останніх шести років позивачу нараховувалась та виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення: з 06.2005 року - 26,70 грн., 06.2006 року - 100,00 грн., 10.2007 року - 100,00 грн., 10.2008 року - 100,00 грн., 01.2009 року - 43,19 грн. та 02.2009 року - 56,81 грн., 11.2010 року - 100,00 грн. (а.с.5)
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу нараховано одноразову компенсацію 06.2011 року в розмірі 379,30 грн. (а.с.5)
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачуться у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам 1 групи в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, розмір виплат, передбачених вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованим.
Щодо вимог позивача за 2006 рік, то дію абз.3 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV.
З огляду на наведене, проведена виплата на оздоровлення позивачу за 2006 рік як потерпілому від аварії на ЧАЕС 2 групи, не суперечить чинному законодавству.
Відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дія ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена.
Як встановлено вище, допомога позивачці в 2008 році була здійснена у лютому місяці за вказаний рік та у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року.
Зупинення дії ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року.
Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача сум на оздоровлення за 2008 рік є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги, лютий 2008 рік, зміни, внесені у ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були діючими, а означене вище рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, відтак сторона відповідача за вказаний період діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому в цій частині позовні вимоги необґрунтовані.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до частково правильного висновку, оскільки позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період 2005 року, 2007 року, 2009 року та 2010 року, як учаснику ліквідації, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та одноразової компенсації 60 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, згідно ст.48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.
Крім цього колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що позивачу слід поновити строк звернення до суду, оскільки останній пропущено з поважних причин.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2011 року по адміністративній справі №2а3312/11 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії, щодо не нарахування і виплати Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації по інвалідності ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період 2005 року, 2007 року, 2009 року та 2010 року, як учаснику ліквідації, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, згідно ст.48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний