27 жовтня 2014 р. Справа № 113585/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними,-
16.03.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними дій Управління ПФУ в Збаразькому районі, а саме неприйняття рішення, як окремого процесуального документа, щодо вимог, викладених в заяві-повідомленні від 21.12.2011 року щодо розгляду питання про перерахунок розміру страхових внесків, які підлягають до сплати з урахуванням 7%, що сплачувалися до Накопичувального фонду та щодо ненадання повідомлення-розрахунку розміру страхових внесків, які підлягають до сплати, з урахуванням 7 %, що сплачувалися до Накопичувального фонду; визнання незаконними дій Головного Управління ПФУ в Тернопільській області, що виразилися в неприйняття рішення щодо вимог, заявлених в скарзі від 04.01.2012 року, а саме : визнання незаконною відмови в зобов'язанні Управлінням ПФУ в Збаразькому районі щодо прийняття рішення в частині розгляду питання про перерахунок розміру страхових внесків, які підлягають до сплати з урахуванням 7%, що сплачувалися до Накопичувального фонду та визнання незаконними дій Управління ПФУ в Збаразькому районі, що виразились в ненаданні повідомлення-розрахунку розміру страхових внесків, які підлягають до сплати з урахуванням 7%, що сплачувалися до Накопичувального фонду; визнання незаконними дій Пенсійного фонду України в частині ненадання відповіді на поставлені питання та вимоги, викладені в заяві від 02.02.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Управління ПФУ в Збаразькому районі не здійснило перерахунок розміру страхових внесків, які підлягають до сплати позивачем з врахуванням 7%, що сплачувалися ним до Накопичувального фонду відповідно до п.9 Розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.
В апеляційній скарзі покликається на те, що лист Пенсійного фонду України від 02.03.2012 року був виключно інформаційного характеру і жодним чином не було розглянуто поставлені позивачем питання щодо бездіяльності Управління ПФУ в Збаразькому районі та Головного Управління ПФУ в Тернопільській області, чим було порушено його право на отримання інформації щодо сплачених ним страхових внесків.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у поданих позивачем скаргах до органів Пенсійного фонду України предметом оскарження вищезазначені рішення відповідачів не були, тому підстави для скасування цього Порядку до вказаних правовідносин відсутні.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидіювання та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом; другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів; застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом; третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
Згідно п.1 ст.78 даного Закону, Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд.
Проте, в Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що положення Закону, що стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня набрання чинності законом про запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду.
На даний час такі положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - не діють, а тому доводи позивача щодо сплати ним страхових внесків до Накопичувального фонду - є безпідставними.
Відповідно до п.п.4 п.8 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України « Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують страхові внески до солідарної системи таким чином, щоб їх сума з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, становила не менше мінімального страхового внеску.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п.п.3 ч.1 ст.7 Закону, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок в розмірі 34,7 % на суми, самостійно визначені для себе та членів своєї сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Отже, сплата платежів до ПрАТ «Американська компанія страхування життя АІГ Життя» здійснюється на засадах добровільної участі і не передбачає сплату внесків до Накопичувального фонду на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який на сьогодні в Україні не функціонує, а також, відповідно,- не звільняє позивача від обов'язку сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що законодавчі підстави щодо здійснення перерахування страхових внесків, які підлягають до сплати позивачем з урахуванням 7 %, що сплачувались до ПрАТ «Американська компанія страхування життя АІГ Життя» на засадах добровільної участі, - відсутні
Розглядаючи питання щодо невинесення рішень відповідачами відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року за №81/8680, то слід зазначити наступне.
Вказаний Порядок визначає процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскарженні рішень про нарахування пені та накладення фінансових санкцій, передбачених ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», скарг банків на рішення про накладання фінансових санкцій, передбачених ч.10 ст.106 Закону №1058, та організацій, які здійснюють виплату і доставку пенсій, на рішення про накладення штрафів, передбачених ч.11 ст.106 Закону №1058.
Із матеріалів справи вбачається те, що в поданих позивачем скаргах до органів Пенсійного фонду України предметом оскарження вищезазначені рішення відповідачів - не були, то підстави для застосування цього Порядку до вказаних правовідносин - відсутні.
Слід також зазначити, що на звернення позивача від 24.12.2011 р., 04.01.2012 р.,02.02.12012 р. відповідачами надано відповіді - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі №2а-1970/1078/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
І.І. Запотічний