21 жовтня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3098/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
при секретарі - Пушенко О.І.,
за участі представників позивача - Марченко Н.І. Кравченко С.В.,
представників відповідача - Качанка О.М. Баклана В.Г..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівський м'ясокомбінат" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач 26.09.2014 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002802200 від 17.09.2014р щодо збільшення ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195 934 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 48 986 грн.; судові витрати стягнути з державного бюджету.
Свої вимоги мотивує тим, що висновки в акті перевірки ДПІ в м. Чернігові не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було допущено порушень податкового законодавства. Позивач наполягає на тому, що господарські відносини ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» та ТОВ «Агробіз-12» і ТОВ «Нефида» мали реальний характер та спричинили зміни в майновому стані сторін договорів. Товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі. Зазначене підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. На суму податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами позивача виписано податкові накладні, що мають всі обов'язкові реквізити та є єдиною підставою для формування платником податку податкового кредиту. На момент укладення договорів з ТОВ «АГРОБІЗ-12» та ТОВ «НЕФІДА» та виконання таких договорів підприємства-контрагенти були зареєстровані в якості юридичних осіб та як платники податків, що не заперечується в акті перевірки від 04.09.2014р. Факт сплати ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» ПДВ у складі вартості товару не заперечується Відповідачем у акті перевірки. Враховуючи зазначене, позивач наполягає на правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських відносин з ТОВ «АГРОБІЗ-12» та ТОВ «НЕФІДА», та просить визнати податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним і скасувати його.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що згідно акту Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 04.09.2013р. №418/22/3646358 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГРОБІЗ-12» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року» у зв'язку з неподанням документів для проведення перевірки підприємством ТОВ «Агробіз-12» та відсутністю підприємства за юридичною адресою не можливо підтвердити факт здійснення фінансово - господарських операцій за період 01.07.2010 року по 30.06.2013 року. Згідно вироку Бахмацького районного суду Чернігівської області по кримінальній справі № 1-кп/728/223/2013 від 02.12.2013 року директором ТОВ «Агробіз-12» ОСОБА_5, шляхом використання та проведення по бухгалтерському і податковому обліку податкових накладних щодо взаємовідносин з ТОВ „Медео-Захід", які з його відома були підписані невстановленими під час досудового розслідування особами, а не його директором ОСОБА_6 в період з 01.01.2011 по 31.10.2011 року, було занижено суми податків, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 996 493 грн., яка більш ніж в 1000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Згідно акту ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернігівській області надійшов від 23.05.2014 № 37/22/37198771 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЕФИДА» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень-серпень 2011 року, вересень 2012р.» на дату складення акту відповідно даних ІС «Податковий блок» - стан платника податків - 14. ВИЗНАНО БАНКРУТОМ. У зв'язку з ненаданням документів для проведення звірки підприємством ТОВ «НЕФИДА» на теперішній час не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками. Враховуючи наведене, ДПІ в м. Чернігові наполягає на необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Агробіз-12» і ТОВ «Нефида», а тому податкове повідомлення-рішення про донарахування позивача грошового зобов'язання з податкові у на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Встановлено, що працівниками ДПІ у м.Чернігові проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. За результатами складений акт від 04.09.2014р. №2037/22/05507146.
Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат»:
п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 201456,00 грн.в тому числі за квітень 2011 року в сумі 5704,00 грн., за травень 2011 року в сумі 3811,00 грн., за червень 2011 року в сумі 6182,00 грн., за липень 2011 року, в сумі 6365,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 2691,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 2352,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 4194,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 4692,00 грн., за січень 2012 року в сумі 29828,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 27897,00 грн., за березень 2012 року в сумі 14849,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 18370,00 грн., за травень 2012 року в сумі 20841,00 грн., за червень 2012 року в сумі 4082,00 грн., за липень 2012 року в сумі 4125,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 5867,00 грн., за вересень 2012 року 3511,00 грн., за жовтень 2012 року 7015,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 29080,00 грн.
по скорочені декларації переробного підприємства, підприємством порушено п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п.п. 1, 2, 13 п. 1, підрозділу 2 розділу ЧЧ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Податкового Кодексу України, а саме занижено податку на додану вартість на загальну суму 16539,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 2022,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 1327,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1213,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 11977,00 грн.
За результатами висновків акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002802200 від 17.09.2014 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 244920,00 грн.
Під час проведення перевірки ДПІ в м. Чернігові було встановлено, що між ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат»», як покупцем та ТОВ «Агробіз-12», як постачальником було укладено договір поставки № ЧМ0000003 від 17.01.2011 року (а.с. 125 Т.3). відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (м'ясопродукти), вільний від прав претензій інших осіб, а покупець прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.
На підтвердження здійснення ТОВ «Агробіз-12» поставок товару позивачем на перевірку та в судове засідання було надано видаткові накладні: № АБ0000494 від 03.08.2011 року, № АБ0000481 від 02.08.2011 року, № АБ000005.08.2011 року, № АБ0000502 від 09.08.2011 року, № АБ 000573 від 19.09.2011 року, № АБ0000618 від 17.10.2011 року, № АБ0000627 від 20.10.2011 року, № АБ0000619 від 18.10.2011 року, № АБ000645 від 27.10.2011 року, № АБ0000646 від 31.10.2011 року, № АБ0000629 від 24.10.2011 року, № АБ0000650 від 02.11.2011 року, № АБ0000649 від 01.11.2011 року, № АБ0000660 від 07.11.2011 року, № АБ0000670 від 14.11.2011 року, № АБ0000707 від 07.12.2011 року, № АБ0000717 від 21.12.2011 року, № АБ0000711 від 12.12.2011 року, № 3 від 06.01.2012 року, № 9 від 17.01.2012 року, № 8 від 16.01.2012 року, № 12 від 23.01.2012 року, № 14 від 26.01.2012 року, № 15 від 27.01.2012 року, № 17 від 30.01.2012 року, № 19 від 02.02.2012 року, № 21 від 03.02.2012 року, № 24 від 07.02.2012 року, № 26 від 09.02.2012 року, № 28 від 10.02.2012 року, № 30 від 11.02.2012 року, № 31 від 13.02.2012 року, № 32 від 14.2.2012 року, № 33 від 15.02.2014 року, № 35 від 16.02.2012 року, № 37 від 17.02.2012 року, № 38 від 18.02.2012 року, № 39 від 20.02.2012 року, № 42 від 24.02.2012 року, № 43 від 25.02.2012 року, № 45 від 28.02.2012 року, № 47 від 29.02.2012 року, № 53 від 06.03.2012 року, № 54 від 12.03.2012 року, № 56 від 13.03.2012 року, № 64 від 16.03.2012 року, № 70 від 20.03.2012 року, № 72 від 21.03.2012 року, № 74 від 22.03.2012 року, № 75 від 23.03.2012 року, № 77 від 23.03.2012 року, № 79 від 26.03.2012 року, № 80 від 27.03.2012 року, № 84 від 30.03.2012 року, № 194 від 12.06.2012 року, № 185 від 04.06.2012 року, № 186 від 05.06.2012 року, № 88 від 03.04.2012 року, № 93 від 05.04.2012 року, № 94 від 06.04.2012 року, № 97 від 07.04.2012 року, № 99 від 10.04.2012 року, № 105 від 13.04.2012 року, № 115 від 19.04.2012 року, № 118 від 20.04.2012 року, № 121 від 23.04.2012 року, № 122 від 24.04.2012 року, № 127 від 25.04.2012 року, № 128 від 26.04.2012 року, № 133 від 03.05.2014 року, № 136 від 08.05.2012 року, № 141 від 10.05.2012 року, № 143 від 11.05.2012 року, № 147 від 14.05.2012 року, № 154 від 15.05.2012 року, № 162 від 16.05.2012 року, № 163 від 17.05.2012 року, № 165 від 17.05.2012 року, № 169 від 20.05.2012 року, № 172 від 22.05.2012 року, № 173 від 23.05.2012 року, № 174 від 23.05.2012 року, № 176 від 25.05.2012 року, № 179 від 28.05.2012 року, № 182 від 29.05.2012 року, № 238 від 06.07.2012 року, № 233 від 13.07.2012 року, № 239 від 16.07.2012 року, № 235 від 17.07.2012 року, № 249 від 02.08.2012 року, № 267 від 10.08.2012 року, № 271 від 17.08.2012 року, № 275 від 20.08.2012 року, № 278 від 30.08.2012 року, № 276 від 28.08.2012 року, № 301 від 12.09.2012 року, № 295 від 20.09.2012 року, № 296 від 21.09.2012 року, № 298 від 24.09.2012 року, № 300 від 25.09.2012 року, № 310 від 04.10.2012 року, № 314 від 11.10.2012 року, № 322 від 15.10.2012 року, № 327 від 19.10.2012 року, № 332 від 25.10.2012 року, № 340 від 04.11.2012 року, № 341 від 05.11.2012 року, № 342 від 06.11.2012 року, № 343 від 07.11.2012 року, № 343 від 07.11.2012 року, № АБ000694 від 23.11.2011 року, № АБ000692 від 21.11.2011 року, № АБ000657 від 02.11.2011 року, № АБ0000695 від 24.11.2011 року, № АБ0000695 від 24.11.2011 року, № АБ0000692 від 21.11.2011 року, № АБ0000672 від 15.11.2011 року, № АБ0000684 від 18.11.2011 року.
На суму податкових зобов'язань ТОВ «Агробіз-12» було виписано позивачу податкові накладні № 4 від 02.08.2011 року, № 17 від 04.08.2011 року, № 19 від 05.08.2011 року, № 26 від 09.08.2011 року, № 34 від 19.09.2011 року, № 26 від 17.10.2011 року, № 27 від 18.10.2011 року, № 35 від 20.10.2011 року, № 37 від 24.10.2011 року, № 53 від 31.10.2011 року, № 1 від 01.11.2011 року, № 3 від 02.11.2011 року, № 36 від 24.11.2011 року, № 64 від 07.12.2011 року, № 13 від 07.11.2011 року, № 94 від 12.12.2011 року, № 154 від 21.12.2011 року, № 34 від 06.01.2012 року, № 94 від 17.01.2012 року, № 84 від 17.01.2012 року, № 124 від 23.01.2012 року, № 134 від 26.01.2012 року, № 144 від 27.01.2012 року, № 164 від 30.01.2012 року, № 64 від 13.01.2012 року, № 14 від 02.02.2012 року, № 34 від 03.02.2012 року, № 84 від 07.02.2012 року, № 94 від 09.02.2012 року, № 114 від 10.02.2012 року, № 134 від 11.02.2012 року, № 144 від 13.02.2012 року, № 154 від 14.02.2012 року, № 164 від 15.02.2012 року, № 184 від 16.02.2012 року, № 194 від 17.02.2012 року, № 20/4 від 18.02.2012 року, № 21/4 від 20.02.2012 року, № 24/4 від 24.02.2012 року, № 25/4 від 25.02.2012 року, № 28/4 від 28.02.2012 року, № 30/4 від 29.02.2012 року, №3/4 від 06.03.2012 року, № 4/4 від 12.03.2012 року, № 6/4 від 13.03.2012 року, № 11/4 від 16.03.2012 року, № 14/4 від 20.03.2012 року, № 15/4 від 21.03.2012 року, № 16/4 від 22.03.2012 року, № 17/4 від 23.03.2014 року, № 19/4 від 23.03.2012 року, № 21/4 від 26.03.2012 року, № 24/4 від 27.03.2012 року, № 25/4 від 30.03.2012 року, №1/4 від 02.03.2012 року, № 11/4 від 12.06.2012 року, № 1/4 від 04.06.2012 року, № 2/4 від 05.06.2012 року, № 2/4 від 03.04.2012 року, № 6/4 від 05.04.2012 року, № 7/4 від 06.04.2012 року, № 8/4 від 07.04.2012 року, № 11/4 від 10.04.2012 року, № 15/4 від 13.04.2012 року, № 21/4 від 19.04.2012 року, № 24/4 від 20.04.2012 року, № 26/4 від 23.04.2012 року, № 27/4 від 24.04.2012 року, № 30/4 від 26.04.2012 року, № 31/4 від 26.04.2012 року, №1/4 від 03.05.2012 року, № 7/4 від 08.05.2012 року, № 13/4 від 10.05.2012 року, № 16/4 від 11.05.2012 року, № 21/4 від 14.05.2012 року, № 23/4 від 15.05.2012 року, № 28/4 від 16.05.2012 року, № 29/4 від 17.05.2012 року, № 30/4 від 17.05.2012 року, № 34/4 від 20.05.2012 року, № 37/4 від 22.05.2012 року, № 38/4 від 23.05.2012 року, № 39/4 від 23.05.2012 року, № 40/4 від 25.05.2012 року, № 43/4 від 28.05.2012 року, № 46/4 від 29.05.2012 року, № 1 від 06.07.2012 року, № 10/4 від 13.07.2012 року, № 6 від 16.07.2012 року, № 12/4 від 17.07.2012 року, № 1 від 02.08.2012 року, № 6 від 10.08.2012 року, № 15/4 від 17.08.2012 року, № 10 від 20.08.2012 року, № 13 від 30.08.2012 року, № 11 від 28.08.2012 року, № 5 від 12.09.2012 року, № 6/4 від 20.09.2012 року, № 7/4 від 21.09.2012 року, № 10/4 від 24.09.2012 року, № 11/4 від 25.09.2012 року, № 6/4 від 06.10.2012 року, № 11/4 від 11.10.2012 року, № 14/4 від 15.10.2012 року, № 17/4 від 19.10.2012 року, № 18/4 від 25.10.2012 року, № 45 від 28.10.2012 року, № 4/4 від 04.11.2012 року, № 5/4 від 05.11.2012 року, № 6/4 від 06.11.2012 року, № 7/4 від 07.11.2012 року, № 9/4 від 21.11.2012 року, № 20 від 14.11.2011 року, № 3 від 21.11.2011 року, № 6 від 30.11.2011 року, № 5 від 23.11.2011 року, № 1 від 02.11.2011 року (а.с. 135-253 Т.2, 1-118 Т.3).
ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» було оплачено поставлений товар, про що зазначено в акті перевірки та наведено перелік платіжних доручень про перерахування позивачем коштів ТОВ «Агробіз-12» також в судове засіданні позивачем було надано виписки по рахунках ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» та квитанції до прибуткового касового ордеру, що підтверджують перерахування коштів в рахунок поставлених м'ясопродуктів (а.с. 43-111 Т.2).
Також в ході проведеної перевірки ДПІ в м. Чернігові було встановлено, що ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» здійснено закупівлю паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Нефида», що підтверджено копіями фіскальних чеків (а.с. 90-96Т.1). Фіскальні чеки свідчать, що автотранспорт ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» здійснював заправку паливно-мастильними матеріалами на автозаправній станції № 5, що знаходиться за адресою вул. Любецька, 149А, м. Чернігів та належить ТОВ «Нефида».
Заправка автомобілів позивача на автозаправній станції ТОВ «Нефид підтверджується також звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с. 112-134 Т.2).
На суму податкових зобов'язань ТОВ «Нефида» було виписано податкові накладні № 453 від 16.08.2011 року, № 483 від 17.08.2011 року, № 798 від 30.08.2011 року, № 774 від 29.08.2011 року, № 740 від 27.08.2011 року, № 717 від 26.08.2011 року, № 688 від 25.08.2011 року, № 644 від 23.08.2011 року, № 577 від 20.08.2011 року, № 544 від 19.08.2011 року, № 514 від 18.08.2011 року, № 374 від 13.08.2011 року, № 279 від 10.08.2011 року, № 826 від 31.08.2011 року, № 249 від 09.08.2011 року, № 215 від 08.08.2011 року, № 139 від 05.08.2011 року, № 105 від 04.08.2011 року, № 69 від 03.08.2011 року, № 38 від 02.08.2011 року, № 7 від 01.08.2011 року, № 418 від 15.08.2011 року, № 310 від 11.08.2011 року, № 342 віж 12.08.2011 року (а.с. 66-89 Т.1).
Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме видаткові накладні, податкові накладні, фіскальні чеки, виписки по рахунках в банку. Як свідчить акт перевірки, - ДПІ в м. Чернігові не встановила недоліків форми та змісту зазначених первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, ці документи повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» та ТОВ «Агробіз-12» і ТОВ «Нефида».
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних було встановлено і під час проведення перевірки і в судовому засіданні. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Агробіз-12» і ТОВ «Нефида».
В судовому засіданні було встановлено, що ДПІ в м. Чернігові зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентами на підставі висновків актів:
Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 04.09.2013р. №418/22/3646358 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГРОБІЗ-12» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року»;
ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів в Чернігівській області надійшов від 23.05.2014 № 37/22/37198771 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЕФИДА» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень-серпень 2011 року, вересень 2012р.».
Зазначеними актами встановлено відсутність ТОВ «АГРОБІЗ-12» та ТОВ «НЕФИДА» за місцезнаходженням.
Також згідно вироку Бахмацького районного суду Чернігівської області по кримінальній справі № 1-кп/728/223/2013 від 02.12.2013 року директором ТОВ «Агробіз-12» ОСОБА_5, шляхом використання та проведення по бухгалтерському і податковому обліку податкових накладних щодо взаємовідносин з ТОВ „Медео-Захід", які з його відома були підписані невстановленими під час досудового розслідування особами, а не його директором ОСОБА_6 в період з 01.01.2011 по 31.10.2011 року, було занижено податків, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 996 493 грн., яка більш ніж в 1000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Суд вважає, що висновки ДПІ у м. Чернігові про відсутність реального здійснення ТОВ «НЕФИДА» та ТОВ «АГРОБІЗ-12» поставок товарів для ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат» є безпідставними та неправомірними, оскільки акти інших податкових органів не є підставою вважати правочини такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів ТОВ «НЕФИДА» та ТОВ «АГРОБІЗ-12». В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, отримані товари оприбутковані позивачем належним чином у бухгалтерському обліку, позивачем здійснено оплату поставлених товарів. Також суд зазначає, що позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.
Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ в м. Чернігові при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові № 0002802200 від 17.09.2014 року підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002802200 від 17.09.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України 487 грн. 20 коп. судових витрат на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівський м'ясокомбінат".
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Кашпур