27 жовтня 2014 року Справа № 108087/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Сихівського районног суду м.Львова від 14 травня 2012 року у справі за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні, стягувачем в якому виступає ОСОБА_1,-
08.11.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 28.10.2011 року про накладення штрафу (ВП №28801320).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову є неправомірною, оскільки вважає, що зі своєї сторони він вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду.
Постановою Сихівського районног суду м.Львова від 14 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (ВП №28801320) від 28.10.2011 року про накладення штрафу -скасовано.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем не вчинено жодних реальних дій, спрямованих для отримання коштів на виплату за рішенням судів, а державному виконавцю надаються лише «муляжні» листи-замовлення коштів та листи-відмовки про відсутність коштів.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, в частині виплати допомоги, не виконано з поважних причин та незалежних від боржника причин, а саме відсутність бюджетного фінансування на дану виплату допомоги.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно виконавчого листа № 2а-61/08, виданого 05.09.2011 року Сихівським районним судом м.Львова зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з трьох мінімальних заробітних плат на час її виплати за відповідний період з урахування проведених виплат, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №28801320 від 20.09.2011 року про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання рішення суду.
Згідно з постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Л/о ВП №28801320 від 07.10.2011 року на боржника - Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту гуманітарної політики Львівської міської ради, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, накладено штраф у розмірі 680грн.
З листа Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 26.10.2011 року № 2605-вих.-5332, скерованого на адресу підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області вбачається, що на виконання вимог постанови державного виконавця ВП №28801320 про накледення штрафу у виконавчому провадженні, боржником вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, виконання якого на сьогоднішній день є неможливим внаслідок незалежних від боржника обставин -відсутності необхідних бюджетних призначень.
Однак, аналогічною постановою ВП №28801320 від 28.10.2011 року відповідачем на боржника накладено штраф в розмірі 1360 грн.
Не погодившись з постановою боржник оскаржив їх до суду з тих мотивів, рішення суду не було виконано у строк через відсутність для цього коштів.
Згідно з ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частино. 1,2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України -принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно зі ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутись до адміністративного суду, що видав виконавчий лист із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Позивач (як сторона виконавчого провадження, на яку Законом покладено обов'язок виконати рішення суду) у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, мав процесуальну можливість та обов'язок звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою в порядку ст. 263 КАС України. Суд встановив, що позивач наданим йому процесуальним законом правом не скористався, до суду із заявою про відстрочку/розстрочку виконання судового рішення не звертався. З огляду на це його доводи про наявність поважних причин невиконання рішення суду як підстави для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, за даних обставин, є необґрунтованими.
Також слід зазначити, що покликання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату даної допомоги, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки висновки суду не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи у їх сукупності.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити, а постанову Сихівського районног суду м.Львова від 14 травня 2011 року у справі №2а-231/12, 1319/3821/12 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний