27 жовтня 2014 р. Справа № 93215/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності,-
23.01.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо необ'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень ВП №19044307, ВП №19044751, ВП №25871101 по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_2 коштів згідно виконавчих листів, виданих Сихівським районним судом м. Львова №2-8790 від 04.07.2008 року, №2-924 від 20.07.2009 року, №2-464 від 01.04.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не об'єднав виконавчі провадження у зведене.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що висновок про те, що виконавчі провадження ВП №19044307, ВП №19044751, ВП №25871101 були об'єднанні у зведене є безпідставним, оскільки по кожному з трьох відкритих щодо ОСОБА_3 виконавчих проваджень державними виконавцями проводились самостійні окремі виконавчі дії.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Згідно з ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За правилами ч.4 ст.257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що державним виконавцем Шалай В.Я. 05.05.2010 року відкрито виконавче провадження ВП №19044307 по виконанню виконавчого листа №2-8790, виданого 04.07.2008 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 24319,00 грн. боргу. Щодо виконання виконавчого листа №2-924, виданого 20.07.2009 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 17461,67 грн. боргу, 05.05.2010 року державним виконавцем Шалай В.Я. відкрито виконавче провадження ВП №19044751. (а.с.6,7)
Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 09.03.2011 року) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони обєднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції після 09.03.2011 року) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно довідки з Єдиного реєстру виконавчих проваджень ВП №19044307 та ВП №19044751 постановою від 20.08.2010 року обєднано у зведене виконавче провадження виконавчі провадження ВП №20933422. (а.с.24-31)
Ухвалою від 16.02.2011 року Сихівського районного суду м. Львова здійснено заміну у виконавчих провадженнях стягувача ОСОБА_4 його правонаступником ОСОБА_2 щодо виконання виконавчих листів, виданих Сихівським районним судом м. Львова.
На виконання виконавчого листа № 2-464 від 01.04.2011 року, виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 14299,96 грн., державним виконавцем Гешко О.Р. винесено постанову від 13.04.2011 року ВП №25871101.
Постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 10.05.2011 року, державним виконавцем постановлено приєднати виконавче провадження ВП №25871101 з примусового виконання виконавчого листа №2-464 до зведеного виконавчого провадження ВП №0933422, що ведеться Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. (а.с.21)
Керуючись вищенаведеним колегія суддів, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а тому покликання апелянта є безпідставними.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі №2а-610/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний