27 жовтня 2014 року Справа № 23556/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лукор» до Калуської міської ради, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Меркурій Холдинг Груп» про визнання протиправною бездіяльності,-
16.02.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо не винесення на розгляд сесії міськради клопотання ЗАТ «Лукор» про припинення права користування земельною ділянкою в розмірі 5,1038 га по договору оренди землі №040829600260 від 22.08.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок бездіяльності відповідача, позивач позбавлений права на добровільне припинення права користування вищезазначеною ділянкою, передбаченого п.«а» ст.141 ЗК України, а тому вимушений нести витрати по сплаті орендної плати за ділянку, хоча нею не користується.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Калуської міської ради щодо не винесення на розгляд сесії міської ради клопотання ЗАТ «Лукор» про припинення права користування земельною ділянкою в розмірі 5,1038 га по договору оренди землі №040829600260 від 22.08.2008 року.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що жодного рішення господарського суду, на яке посилається вже у позовній заяві позивач, ним до заяви від 02.10.2008 року не додавалось. договір купівлі-продажу № 25- 11/01 від 24.12.2004 року, не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, так як цього вимагає Цивільний кодекс України для договорів, предметом яких є об'єкти нерухомого майна. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Позивачем не надано до своєї заяви від 02.10.2008 року документів, що підтверджують у встановленому порядку перехід права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на орендованій позивачем земельній ділянці, до іншої особи, у Калуської міської ради не було з огляду на статтю 20 Регламенту законних підстав для винесення на розгляд сесії питання розірвання договору оренди землі, оскільки питання розірвання договору не було повністю підготовлене до розгляду на пленарному засіданні міської ради.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р. по справі № 22/7 (за позовом ЗАТ «Лукор» до Калуської міської ради) постановлено рішення, яким договір оренди землі № 040829600260 від 22.08.2008р. розірвано. Також, по справі № 5010/930/2011-ПЗ-9/40 (Рішення від 30.06.2011р.за позовом прокурора міста Калуша в інтересах держави в особі Калуської міської ради) з'ясовано, що фактичне землекористування спірною земельною ділянкою здійснює ТОВ «Меркурій Холдинг-Групп».
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ЗАТ «Лукор» укладено з міською радою договір оренди землі № 040829600260 від 22.08.2008р. земельної ділянки в м.Калуші, в районі СП «Вінісін», площею 5,1038 га.
На ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які належать ЗАТ «Меркурій Холдинг-Групп» згідно договору купівлі-продажу № 25-11/01 від 24.12.2004 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської обл.. № 19/310 від 05.02.2008р.
Відповідно до вимог п.п. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8 і 9 ЦК України, п. 1 ст. 122 та п.1 ст.14 9 Земельного кодексу України, вирішення питання про вилучення Ділянки віднесено до компетенції Калуської міської ради.
У зв'язку з цим ЗАТ «Лукор», в порядку передбаченому п. «а» ст. 141 ЗК України, направив міському голові м. Калуша листа № 133 від 02.10.2008 р. з клопотанням про винесення на розгляд сесії міської ради питання про вилучення вказаної ділянки із користування ЗАТ «Лукор» , у зв'язку із добровільною відмовою від користування нею, та про розірвання договору.
На адресу міської ради лист надійшов 06.10.2008 р., однак питання про розгляд викладеного в листі клопотання не винесено на розгляд сесії відповідача.
02.10.2008 року позивач звернувся до Калуської міської ради із заявою про розірвання з 01.11.2008 року договору оренди землі площею 5,1038 га та вилучення земельної ділянки з землекористування ЗАТ «Лукор», оскільки розташовані на ній об'єкти нерухомості належать на праві власності ЗАТ «Меркурій Холдинг Групп» згідно договору купівлі-продажу № 25-11/01 від 24.12.2004 року.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що жодного рішення господарського суду, на яке посилається вже у позовній заяві позивач, ним до заяви від 02.10.2008 року не додавалось.
Як вбачається із доданої до заяви копії договору купівлі-продажу № 25- 11/01 від 24.12.2004 року, даний договір не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, так як цього вимагає Цивільний кодекс України для договорів, предметом яких є об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Параграф 2 глави 16 розділу ІУ ЦК України регулює правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. Так, відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до статті 20 Регламенту Калуської міської ради порядок денний сесії міської ради включає питання, які повністю підготовлені до розгляду на пленарних засіданнях міської ради.
З огляду на те, що позивачем не надано до своєї заяви від 02.10.2008 року документів, що підтверджують у встановленому порядку перехід права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на орендованій позивачем земельній ділянці, до іншої особи, у Калуської міської ради не було з огляду на статтю 20 Регламенту законних підстав для винесення на розгляд сесії питання розірвання договору оренди землі, оскільки питання розірвання договору не було повністю підготовлене до розгляду на пленарному засіданні міської ради. Таким же непідготовленим воно залишається і на даний час, оскільки позивачем не додано документів, які б підтверджували факт переходу права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на орендованій позивачем земельній ділянці.
Слід також зауважити і те, що посилаючись в заяві від 02.10.2008 року на договір купівлі-продажу № 25-11/01 від 24.12.2004 року позивач чомусь не враховує те, що тільки в 28.07.2008 року ним було укладено договір оренди землі, який він хоче розірвати. Укладаючи даний договір, позивач безпосередньо спростовує факт переходу права власності на об 'єкти нерухомого майна, що знаходяться на орендованій земельній ділянці.
Укладення 28.07.2008 року договору оренди землі спростовує і посилання позивача на те, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2008 року по справі № 19/310 свідчить про перехід права власності на об 'єкти нерухомого майна.
Якщо б за договором купівлі-продажу чи рішенням суду відбувся перехід права власності, то укладення договору оренди землі прямо б суперечило статті 120 Земельного кодексу, відповідно до якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Постановою Вищого господарського суду від 25.05.2010 року скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської від 05.08.2008 року по справі № 19/310, справу направлено на новий розгляд.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року, (яка набрала чинності є діючою) по справі № 19/310-9/78 встановлено, що при вирішенні подібних господарських спорів судом насамперед досліджуються питання досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору (ч.І ст.638 ЦК України), з'ясовуються обставини щодо вжиття сторонами заходів нотаріального посвідчення договору чи ухилення (відмови) від такого посвідчення, яке може виражатися як у бездіяльності, так і в активній протидії посвідченню цієї угоди.
Правові наслідки недодержання вимог щодо форми правочину проаналізовані Пленумом Верховного Суду України в його постанові від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
В матеріалах справи відсутні докази як повного виконання договору, а саме: оплати в сумі 736 482, 04 грн., так і поетапного проведення оплати згідно з п.п.4.1-4.4 Договору.
Отже, на час звернення із заявою про розірвання договору оренди землі від 02.10.2008 року, позивач являвся законним власником майна, що було предметом договору купівлі -продажу № 25-11/01 від 24.12.2004 року. Відносини позивача із ЗАТ «Меркурій Холдинг Групп» щодо статусу вказаного нерухомого майна враховуючи рішення судів, можуть бути врегульовані нормами цивільного законодавства щодо оренди тощо.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Розірвання договору оренди землі власником нерухомого майна виключно на підставі добровільної відмови повинно би кваліфікуватись як ухилення від сплати податків та зборів, що прямо суперечить статті 67 Конституції України, якою передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Крім того, стаття 142 Конституції України встановлює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад міст адже, доходи від їх використання є складовими у формуванні доходів місцевого бюджету.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки спростовують і дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Калуської міської ради задовольнити, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2011 року у справі №2-а-2/11 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний