Провадження № 22-ц/774/8105/14 Справа № 203/682/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія 24
01 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Волошина М.П.,
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Відюковій Ю. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2014 року по справі за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, -
У лютому 2014 року комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал» ДМР) звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що він регулярно надає послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач не сплачує надані йому послуги, у результаті чого за період з червня 2004 року по вересень 2012 року утворилась заборгованість в сумі 34. 979 грн. 82 коп., яку у добровільному порядку відповідач погасити не бажає. У зв'язку з зазначеним, уточнивши свої позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 34. 979 грн. 82 коп. з урахуванням 3 % річних та інфляційних.
10 квітня 2014 року ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська до участі у справі було залучено у якості третьої особи ОСОБА_4
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 загальну суму заборгованості у розмірі 21. 242 грн. 52 коп, у межах строку позовної давності. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що співвласником приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 Інший співвласник даного приміщення - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач починаючи з 15 липня 2002 року на підставі абонентської картки № НОМЕР_1 за вказаною адресою надає послуги з водопостачання та водовідведення. Проте данні послуги відповідачем сплачувались не належним чином через що за період з червня 2004 року по вересень 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 34.979 грн. 82 коп. , яка була розрахована у відповідності до встановлених тарифів.
Суд першої інстанції стягнув заборгованість за водопостачання керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України, у межах позовної давності за період від лютого 2011 року по січень 2014 року, в розмірі 22.277 грн. 41 коп.,яка складається; заборгованість - 21.242 грн. 52 коп., 3% річних-906 грн,13 коп., інфляція-128 грн. 76 коп.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 22 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-3 «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води, зокрема, зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
За змістом п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції постановляючи рішення не взяв до уваги той факт що між сторонами не укладався договір про надання послуг, а є тільки абонентська картка з якої вбачається, що сторони лише збиралися укласти договір, не може слугувати підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому таком праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строю встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від, оплати послуг у повному обсязі.
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.П.Волошин
Судді: Е.Л.Демченко
Т.Р.Куценко