Провадження № 22-ц/774/7394/14 Справа № 204/3894/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія 20
01 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Волошина М.П.,
суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Видюковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування договором купівлі-продажу квартири та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування договором купівлі-продажу квартири та визнання права власності на 1/2 частину квартири.
В позовній заяві ОСОБА_3 посилалась на те, що з 27 січня 1985 року вона знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. В жовтні 2013 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому вказав, що майновий спір між сторонами відсутній, проте це не відповідає дійсності оскільки Під час перебування у шлюбі , а саме 19 травня 2005 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка складає 39/100 частин домоволодіння. Спочатку відповідачем та продавцем вищевказаної квартири ОСОБА_4 29 червня 2004 року було укладено попередній договір купівлі -продажу квартири, згідно якого було узгоджено ціну в 17 556 грн., що на той час було еквівалентно 3 300 дол. США. Подружжям було оплачено продавцю частку вартості квартири в сумі 2 660 грн. (500 дол. США), але потім куплю - продажу квартири за згодою сторін 19 травня 2005 року було оформлено як договір дарування,оскільки останнім часом відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою просить суд постановити рішення яким визнати договір дарування 39/100 частини домоволодіння договором купівлі - продажу, та визнати за нею право власності на ? частину квартири № 3 - 39/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір дарування 39/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 удаваною угодою , та визнано його договором купівлі-продажу. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 39/200 частин домоволодіння. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 27 січня 1985 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. В жовтні 2013 року відповідач звернувся до Красногвардійського районного суду з позовом про розірвання шлюбу, який було задоволено в січні 2014 року.
9 травня 2005 року подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка складає 39/100 частин домоволодіння. Дана квартира була куплена у ОСОБА_4, на сумісні кошти. Спочатку між відповідачем ОСОБА_2 та продавцем вищевказаної квартири 29 червня 2004 року було укладено попередній договір купівлі -продажу квартири, згідно якого було узгоджено ціну в 17 556 грн., що на той час було еквівалентно 3 300 дол. США. Сторонами було оплачено продавцю частку вартості квартири в сумі 2 660 грн. (500 дол. США) та оговорено всі інші умови договору купівлі - продажу квартири. Попередній договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 4202 (а.с.14).
Після чого, 19 травня 2005 року за згодою сторін договір купівлі - продажу квартири було оформлено як договір дарування, який посвідчено державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Янковою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 5-1036 (а.с.16).
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Таким чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.
Крім того, про удаваність договору дарування від 09 травня 2005 року свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме копія розписки про отримання грошових коштів за продаж домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, та копія попереднього договору купівлі-продажу тієї самої квартири.
Враховуючи вищевикладене та те, що при укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі,суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання договору дарування удаваною угодою, та визнав його як вчинений договір купівлі-продажу.
Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України - до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивачки у судовому засіданні, про оформлення угоди купівлі-продажу договором дарування вона дійсно знала у 2005 році, але її права були порушені після звернення чоловіка до суду з позовом про розірвання шлюбу , та перешкоджанням їй у користуванні житловим будинком.
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: