Справа № 333/5243/14-ц
Провадження № 2/333/2208/14
Іменем України
26 вересня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Пасюті К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні майном, -
ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
01.11.2000 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий запис №3573 мати позивача ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Інша ? частина вказаного будинку належить ОСОБА_2 Розподіл часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було проведено на підставі рішення народного суду Комунарського району м. Запоріжжя від 03.04.1979 року у справі № 2-440. Після смерті матері позивача у зв'язку із аварійним станом будівлі (яка була виготовлена з глини, соломи і якій вже було більше 80 років) та необхідністю здійснення негайних ремонтних дій, позивач вимушена була провести реконструкцію та перебудову належній їй 1/2 частини жилого будинку. Після проведеної ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» технічної інвентаризації реконструйовану частину належного їй будинку було позначено як літ. К-2. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2012 року у справі №812/7758/12 за ОСОБА_1 було визнано право власності на житловий будинок літ.К-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на цей житловий будинок у відповідності до чинного законодавства 11.09.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 195648123101. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 431/867 від 0,0867 га, що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №368155, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 29.12.2012 року за №2310100010003903. Інша частина земельної ділянки належить відповідачу. На цей час будівельні роботи по реконструкції належного позивачу житлового будинку закінчено та будинок експлуатується на підставі виданої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.06.2013 року ЗП 181131630889. В процесі здійснення реконструкції ремонтні роботи та роботи з утеплення фасаду на старих стінах (що залишились без змін та перебудови) та які межують із земельною ділянкою відповідача не проводились. У зв'язку із необхідністю проведення із утеплення фасаду я звернулась до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області за дозволом на проведення ремонтних робіт з утеплення фасаду житлового будинку. За результатом звернення мною отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 22.01.2014 ЗП №082140210571. Незважаючи на отримання у встановленому законом порядку дозволу на проведення вищевказаних робіт позивач не має можливості їх провести, оскільки відповідач не допускає будь-кого на територію, яка знаходиться за огорожею, та не дозволяє проводити роботи з теплоізоляції на стінах які знаходяться на огородженій території земельної ділянки якою він користується. Крім того, ОСОБА_2 складує будівельні відходи та сміття на вказаній території впритул понад стінами будинку який належить позивачу, що унеможливлює проведення робіт та суперечить вимогам п. 3.25 «Планування та забудови сільських та селищних поселень» (Д БН 360 - 92), де встановлюється відстань для обслуговування та поточного ремонту споруд до межі сусідньої земельної ділянки не менш ніж 1,0 м.
З огляду на вищевикладене, позивач ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача порушують її право власності, перешкоджають їй утримувати будинок у належному стані, що може привезти до погіршення якостей її будинку та аварійного стану, а тому, посилаючись на ст.ст. 386, 391 ЦК України, просить суд усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, а саме житловим будинком літ. К-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 надати вільний доступ до стіни вказаного будинку для проведення робіт з її капітального ремонту (утеплення фасаду) та звільнити їх від будівельних матеріалів, сміття для проведення робіт у відповідності до декларації Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області від 22.01.2014 року
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Адвокат ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просив їх задовольнити за викладеними в позові підставами, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи - Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, жодних заяв та клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні Право власності є непорушним.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, відповідно до якого закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 ? частину жилого будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 842 кв.м., що підтверджується договором дарування від 01.11.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 3573.
Власником іншої ? частини житлового будинку є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується технічним паспортом.
Рішенням Запорізької міської ради № 104/206 від 06.10.2010 року ОСОБА_2 передано у спільну часткову власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 по фактичному користуванню, частину земельної ділянки, площею 0,0436 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що складає 436/867 часток (від площі 0,0867 га).
ОСОБА_1 є власником житлового будинку літ. К-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0867 га, який належить ОСОБА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 368155, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 29.12.2012 року № 2310100010003903.
На цей час будівельні роботи по реконструкції житлового будинку (літ К-2), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 закінчені, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 12.06.2013 року № ЗП 181131630889.
У зв'язку з необхідність проведення утеплення фасаду, позивач ОСОБА_1 звернулась до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області за дозволом на проведення ремонтних робіт по утепленню фасаду будинку. За результатом звернення позивачем отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 22.01.2014 року ЗП № 082140210571.
Однак, ОСОБА_1 не може провести ремонтні роботи, оскільки відповідач ОСОБА_2 надає дозволу на проведення будь - яких ремонтних робіт, не допускає нікого на територію земельної ділянки, якою він користується, складує будівельні відходи та сміття на території понад стінами будинку позивача, що також унеможливлює проведення ремонтних робіт.
Право на повагу до житла гарантує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири мас право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, а ще при тій умові, що ці порушення були поєднані з позбавленням володіння його нерухомого майна. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні власністю у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Вищенаведені норми передбачають усунення будь-яких порушень права власності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його прав відповідає вимогам закону, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 3,10, 11, 58-60, 88,169, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком літ. К-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 надати вільний доступ до стіни вказаного будинку для проведення робіт з її капітального ремонту (утеплення фасаду) та звільнити їх від будівельних матеріалів, сміття для проведення робіт у відповідності до декларації Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області від 22.01.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва