Справа № 333/5577/14-ц
Провадження № 2/333/2321/14
Іменем України
22 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Пасюті К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
З 18.11.2000 року позивач ОСОБА_1 перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, але на цей час шлюбні стосунки між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сумісне життя між подружжям не склалося. Між сторонами тривалий час немає розуміння з багатьох питань сімейних відносин. Спір про майно відсутній. Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 18.11.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану міської ради м. Запоріжжя (актовий запис № ІІІІ) та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дитини повноліття.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
18.11.2000 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану міської ради м. Запоріжжя (актовий запис № ІІІІ).
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, у відповідності до ст. 110 СК України, яка передбачає можливість пред'явлення одним з подружжя позову про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що родина розпалась остаточно, спільне господарство не ведеться, бажання до примирення у сторін відсутнє. Відновити шлюб неможливо. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їх дитини.
Аналізуючи докази у справі, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їх дитини.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що заявлений позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення аліментів з відповідача, слід зазначити наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_4 виданого 19.06.2008 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану, сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що на даний час дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1, проживає разом з нею, що підтверджується довідкою № 1862 від 10.07.2014 року.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На підставі ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного кодексу України.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
На час звернення позивача до суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня для дітей віком від 6 років до 18 років становить 1286 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Встановлено, що позов було подано позивачем ОСОБА_1 14.07.2014 року.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позов.
Згідно зі ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи клопотання позивача про залишення їй після розірвання шлюбу прізвища «ОСОБА_1», суд вважає можливим його задовольнити, оскільки відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу у подальшому іменуватися цим прізвищем або поновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, у разі задоволення позову позивача, який звільнений від сплати судового збору в розмірі 243 гривні 60 копійок при подачі позову про стягнення аліментів, цей судовий збір підлягає стягненню у дохід держави з відповідача.
Керуючись ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 105, 110, 111, 112, 180, 182-183, 191 СК України, ст.ст. 4, 10, 11, 57-61, 88, 197, 208, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 18.11.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану міської ради м. Запоріжжя (актовий запис № ІІІІ) між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду - з 14.07.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище «ОСОБА_1».
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в розмірі за один місяць допустити негайному виконанню.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання ним копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва