16 жовтня 2014 р.Справа № 820/7033/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 820/7033/14
за позовом Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Фірма "ДіМєрус Інженерінг" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі також позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач) від 15.11.2013 року № 0001012201 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (316750 грн. за основним платежем та 158375 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.14 року по справі № 820/7033/14 позовну заяву Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкові Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.11.13 року № 0001012201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (316750 грн. за основним платежем та 158375 грн. за штрафними санкціями).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом не було забезпечено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи, як це вимагається принципами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державою податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 26.09.2013 року було сформовано та направлено на адресу позивача запит про надання інформації та її документального підтвердження № 2210/80/20-34-22-01-16, однак у відповідь на зазначений запит підприємством було повідомлено контролюючий орган, що податковим органом вже було проведено перевірку за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року та всі документи, які мали відношення до перевіряємого періоду були здані до архиву, тому у підприємства відсутня можливість надати пояснення та їх документальне підтвердження з приводу взаємовідносин із ТОВ "ТД "Дінас" за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року.
У зв'язку із ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Фірми "ДіМєрус Інженирінг" Товариства з обмеженою відповідальністю з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ТД "Дінас" за період з 01.02.2012 року по 31.12.2013 року та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства, за результатами якої складено акт від 31.10.2013 року № 733/20-34-22-01-05/32337330.
Перевіркою встановлено порушення Фірмою "ДіМєрус Інженирінг" Товариством з обмеженою відповідальністю п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 1508333 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 року у сумі 258333 грн., за 2 кв. 2012 року у сумі 350000 грн., за 3 кв. 2012 року у сумі 37500 грн., за 4 кв. 2012 року у сумі 525000 грн.; занижено суму податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 316750 грн., в тому числі за 1 кв. 2012 року у сумі 54250 грн., за 2 кв. 2012 року - 73500 грн., 3 кв. 2012 року у сумі 78750 грн., за 4 кв. 2012 року 110250 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав письмові заперечення, однак листом від 13.11.2013 року контролюючий орган повідомив позивача, що вказані заперечення залишаються без розгляду, оскільки підприємством порушено строк на подання таких заперечень.
На підставі акту перевірки від 31.10.2013 року № 733/20-34-22-01-05/32337330 податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0001012201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 475125 грн., з яких 316750 грн. - за основним платежем та 158375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач скористався своїм правом та оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Мундоходів у Харківській області від 27.01.2014 року № 535/10/20-40-10-04-17 податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0001012201 залишено без змін, а скарга Фірми "ДіМєрус Інженерінг" ТОВ - без задоволення.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся із скаргою до Міністерства доходів і зборів, однак рішенням Міндоходів і зборів України від 01.04.2014 року № 5763/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення 15.11.2013 року № 0001012201 та рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у Харківській області залишені без змін, а скарга - без задоволення, у зв'язку із чим позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що Фірмою "ДіМєрус Інженерінг" Товариством з обмеженою відповідальністю ані під час проведення перевірки, ані до прийняття контролюючим органом відповідного рішення не було надано первинні документи, не було надано заяви про необхідність додаткового часу для отримання вказаних документів із архіву, а тому дані обставини вказують на завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у перевіряємому періоді і виходячи з цього вимоги позивача є не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи.
На підстві викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення позовної заяви щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.11.2013 року № 0001012201 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (316750 грн. за основним платежем та 158375 грн. за штрафними санкціями).
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 ПК України).
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно вимог п. 73.3, ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області наділена повноваженнями щодо отримання від платників податків документів щодо фінансово-господарської діяльності, а тому колегія суддів зазначає, що Фірма "ДіМєрус Інженерінг" Товариство з обмеженою відповідальністю, як платник податків, зобов'язана надавати копії витребуваних документів щодо фінансово-господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, Державою податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 26.09.2013 року було сформовано та направлено на адресу позивача запит про надання інформації та її документального підтвердження про взаємовідносини із ТОВ "ТД "Дінас" за період з 01.02.2012 року по 31.12.2013 року, однак на вказаний запит та до перевірки документи, які б підтверджували господарські взаємовідносини із вказаним товариством позивачем надані не були. Позивач лише повідомив контролюючий орган про те, що всі документи, які мали відношення до перевіряємого періоду були здані у архів.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Крім того, у відповідності до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Із підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Фірмою "ДіМєрус Інженерінг" Товариством з обмеженою відповідальністю ані під час проведення перевірки, ані до прийняття контролюючим органом відповідного рішення не було надано первинні документи, не було надано заяви про необхідність додаткового часу для отримання вказаних документів із архіву, а тому дані обставини вказують на завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у перевіряємий період.
Стосовно посилання на той факт, що контролюючим органом було проведено у березні 2013 року перевірку Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, якою не встановлено порушень вимог податкового законодавства, а тому у контролюючого органу не було підстав для проведення перевірки 31.10.2013 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства, при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, контролюючим органом можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, ч. 1 ст. 71 КАС України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу та ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому вимоги позивача є не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому таким, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.14 року по справі № 820/7033/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 820/7033/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.