Справа: № 826/8405/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -
ТОВ «Світ Інструменту Україна» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про визнання митної вартості товару №100270004/2014/000029/2 від 04.02.2014, що визначений за другорядним - резервним методом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Світ Інструменту Україна» уклало з компанією Euro Forge (Індія) зовнішньоекономічний контракт №IND-MIU/1/010711 від 01.07.2011 (надалі-контракт № IND-MIU/1/010711), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка інструментів ручних в асортименті.
Відповідно до п.1.2 контракту № IND-MIU/1/010711 найменування, кількість товарів, що постачаються за даним контрактом, а також ціна за одиницю товару по артикулам зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.
Згідно п.2.1 контракту № IND-MIU/1/010711 продавець зобов'язується поставити покупцю товар на загальну суму контракту, яка складає 371 176, 62 доларів США. Вартість кожної партії товару, яка підлягає сплаті за товар, що постачається, виокремлена із загальної суми контракту, зазначається в інвойсі і входить в загальну суму (п.2.2 контракту № IND-MIU/1/010711).
В той же час, п.5.1 контракту № IND-MIU/1/010711 визначено, що покупець здійснює оплату наступним чином, зокрема: 100% вартості відправленої партії товарів повинні бути оплачені протягом 25 календарних днів з моменту відвантаження.
Так, при розмитненні товару позивачем було подано Київській міжрегіональній митниці Міндоходів електронну митну декларацію №100270004/2014/339228 від 04.02.2014.
При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження заявлених відомостей додатково було надано, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002688 від 02.11.2012; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №2701/2 від 24.01.2014; контракт №IND-MIU/1/010711; коносамент (Bill of Lading) VGL/SE/ODE-318/13 від 29.12.2013; прайс-лист від 29.08.2013; інвойс EF/00033 від 29.11.2013; пакувальний лист від 29.11.2013; додаткові угоди до контракту №IND-MIU/1/010711; договір про надання послуг митного брокера №32Д від 27.03.2013; договори (контракти) про перевезення №2512 від 25.12.2009 та №256/11 від 01.06.2011; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 24.01.2014; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); сертифікат про походження товару форми А №ЕІ 42472442 від 12.12.2013; сертифікат про походження товару загальної форми №53458 від 03.12.2013; довідку про транспортні витрати б/н від 31.01.2014.
Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки на думку відповідача, подані документи містять неповні відомості та розбіжності.
Як наслідок відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації №100270004/2014/339228 від 04.02.2014, проведено процедуру консультацій з позивачем та електронним повідомленням витребувано додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Після проведення процедури консультацій відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2014/50030 від 04.02.2014, а також прийнято рішення №100270004/2014/000029/2, за шостим резервним методом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення №100270004/2014/000029/2 відповідачем було запропоновано ТОВ «Світ Інструменту Україна», відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України надати додаткові документи, зокрема: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з використанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини.
Супровідним листом №49 від 31.03.2014 позивачем було надіслано на адресу відповідача додаткові документи, зокрема: копію прайс-листа постачальника; копію рішення №100270004/2014/000029/2; копію інвойсу №EF/00033 від 29.11.2013; копію контракту №IND-MIU/1/010711; копію додаткової угоди від 25.06.2013 до контракту №IND-MIU/1/010711; копію експортної декларації відправника №8756009/03/2013 від 06.12.2013; копії бухгалтерської документації, що на думку позивача підтверджує сплату за поставлений товар у відповідності до вимог контракту №IND-MIU/1/010711.
Розглянувши надані позивачем додаткові документи Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було надіслано на адресу позивача лист №4388/1/26-70-63-04 від 08.04.2014, в якому було зазначено про те, що позивачем не в повному обсязі надано додаткові документи, які вимагались митницею для підтвердження заявленої митної вартості, як наслідок Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не вбачає підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості, зокрема й рішення №100270004/2014/000029/2.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, ТОВ «Світ Інструменту Україна» було подано до Департаменту митної справи Міндоходів скаргу №000029 від 28.04.2014.
Розглянувши подану позивачем скаргу на рішення відповідача №4388/1/26-70-63-04 від 08.04.2014 Міністерство доходів і зборів України листом №9765/6/99-99-24-02-06-15 від 02.06.2014 повідомило останнього, про відсутність підстав для розгляду скарги по суті, оскільки позивачем не було надано всіх документів, що додатково витребовувались відповідачем для підтвердження митної вартості товару.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки ТОВ «Світ Інструменту Україна» не виконало в повному обсязі вимоги митниці щодо надання додаткових документів, то у відповідача не було підстав для перегляду рішення №100270004/2014/000029/2, як наслідок вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів є законним та таким що винесено правомірно.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що коригування митної вартості товарів здійснено відповідачем неправомірно з порушенням норм чинного законодавства, як наслідок рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2014000029/2 від 04.02.2014 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документ статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України випливає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених вимог законодавства відповідачем проведено процедуру консультацій з позивачем та електронним повідомленням витребувано додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Після проведення процедури консультацій відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2014/50030 від 04.02.2014, а також прийнято рішення №100270004/2014/000029/2, за шостим резервним методом. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що позивачем не в повному обсязі надано додаткові документи, які вимагались митницею для підтвердження заявленої митної вартості, а саме не було надано на виконання вимог митного органу висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформації біржових організацій про вартість товарів.
Більш того, судом першої інстанції у судовому засіданні 01.07.2014 було зобов'язано представника позивача надати до суду коносамент (Bill of Lading) №VGL/SE/ODE-318/13 від 29.12.2013 та встановлено строк для подачі відповідного документу до 04.07.2014. Станом на 04.07.2014 зазначеного вище коносаменту (Bill of Lading) №VGL/SE/ODE-318/13 від 29.12.2013 позивачем до суду першої інстанції надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, що підтверджують митну вартість товару, то відповідачем правомірно прийнято рішення №100270004/2014/000029/2 від 04.02.2014.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2014.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.