Справа: № 826/6323/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати неправомірними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо винесення постанови відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про повернення виконавчого документу стягувачеві від 16.04.2014 (виконавче провадження ВП №26133130); визнати неправомірною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо ненаправлення на адресу AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» звіту про використання сплачених AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» в рамках виконавчого провадження коштів в сумі 5 348, 00 грн.; скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про повернення виконавчого документу стягувачеві від 16.04.2014 (виконавче провадження ВП № 26133130); визнати неправомірною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області з примусового виконання виконавчого напису, зчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.05.2010 за реєстровим № 1280.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного направлення на адресу AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 16.04.2014 у виконавчому провадженні № 26133130; визнано неправомірною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо ненаправлення на адресу ПAT «СБЕРБАНК РОСІЇ» звіту про використання сплачених AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» коштів у виконавчому провадженні в сумі 5 348, 00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 1280 про стягнення з ТОВ «Сван-1» на користь AT «Сбербанк Росії» 6 002 900, 00 грн. шляхом звернення стягнення на комплекс, шо знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Паризької комуни, 65а, та який, згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.01.2008 № 17416757 складається з наступних об'єктів: адмінбудівля (літера А № І) загальною площею 174,2 кв. м; адмінбудівля з прибудовами (літера А, а2, а3, пд., № 3) загальною площею 816,6 кв. м; гараж з оглядовою ямою (літера В); огорожа (літера № 1, 3, 5-9); нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, 335, та які, згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.01.2008 № 17415637, складаються з наступних об'єктів: вбудоване нежитлове приміщення майстерні (І поверх) (літера А № 5), загальною площею 86,0 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 у справі № 14-10/5026/2337/2011 клопотання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про забезпечення вимог кредиторів задоволено частково: накладено арешт на належне боржнику майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (комплекс будівель за адресою м. Черкаси, вул. Паризької комуни, 65а та нежилого приміщення за адресою м. Черкаси, вул. Шевченка, 335; вказані об'єкти нерухомості є предметом стягнення за виконавчим написом від 14.05.2010№ 1280) та було заборонено вчиняти будь-які дії з примусового виконання виконавчого напису від 14.05.2010 № 1280, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2
16.04.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 у справі № 14-10/5026/2337/2011 виконавчий напис від 14.05.2010 № 1280, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повернуто стягувачу.
Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення обґрунтоване і правомірне, оскільки воно обумовлене виконанням ухвали Господарського суду Черкаської області та положеннями п. 2 ч.1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3.15 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», підстави для його скасування відсутні, а отже дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення не можуть бути визнані неправомірними. При цьому, управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області протиправно діяло щодо несвоєчасного направлення оскаржуваного рішення та не направлення позивачу звіту про використання авансування витрат виконавчого провадження, а тому позовні вимоги задоволено частково.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції хибно прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги позивача відносно неправомірної бездіяльності щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача оскаржуваного рішення, так як постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 16.04.2014 направлено рекомендованою кореспонденцією 17.04.2014 за вих. № 2756/2.1-28 та зазначає, що витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки, а оскільки вказані кошти не повертаються стороні, то вони не є авансовим внеском за їх визначенням, а тому і звіт про їх використання державним виконавцем не надається.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника -юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.15 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (від 02.04.2012 № 512/5) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).
Також, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 була прийнята до виконання Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, про що винесено 13.11.2013 постанову про відкриття виконавчого провадження № 40719850, також 13.11.2013 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг від 14.11.2013 № 42528391) під записом № 5 від 13.11.2013 містяться відомості про внесення реєстрації обтяження згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 14.11.2013 (ВП № 40719850).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки постанова відповідача від 16.04.2014 обумовлена виконанням ухвали Господарського суду Черкаської області та положеннями п. 2 ч. 1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3.15 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», то підстави для її скасування відсутні, а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення не можуть бути визнані неправомірними, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.05.2010 за реєстровим № 1280, враховуючи наступне.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірний банк Сбербанку Росії» задоволено; постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 - скасовано; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Дочірний банк Сбербанку Росії» до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено; визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо винесення постанови ВП №26133130 від 12.12.2012 про закінчення виконавчого провадження; визнано нечинною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ВП № 26133130 від 12.12.2012 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 клопотання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» задоволено частково: накладено арешт на все майно боржника шляхом оголошення заборони вчинення будь-яких дій щодо розпорядження арештованим майном, в тому числі і відчуження його у будь-який спосіб, крім здійснення виплат грошовими коштами з розрахунку боржника у випадках, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Боржник (ТОВ «Сван-1») знаходиться за адресою (місцезнаходження боржника): м. Черкаси, вул. Р. Люксембург, 153/2, кв. 35, ідентифікаційний код 25658686); у решті вимог відмовлено.
Отже, наявність іншого арешту щодо майна, яке є предметом стягнення за виконавчим написом нотаріуса, виключає можливість виконання останнього.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 була примусово реалізована 13.11.2013, про що свідчать матеріали справи та відомості Державного реєстру обстежень нерухомого майна (витяг від 14.11.2013 № 42528391), колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання бездіяльності відповідача з примусового виконання виконавчого напису протиправною.
Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо винесення постанови відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про повернення виконавчого документу стягувачеві від 16.04.2014 (виконавче провадження ВП № 26133130) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувану повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем було здійснено платіж з призначенням «Авансування АТ «Сбербанк Росії» витрат виконавчого провадження, проведення рецензійної експертної оцінки» (т.1 а.с. 156), що підтверджується розпорядженням відповідача від 25.11.2011 в/п 359/5/11 (т.1 а.с. 128-129), то управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області протиправно не підготувало та не направило на адресу AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» звіту про використання сплачених позивачем в рамках виконаного провадження коштів в сумі 5 348,00 грн.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльність щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення, яке було винесено відповідачем 16.04.2014, було скероване позивачу 28.04.2014, що підтверджується поштовим штампом на конверті (а.с. 9), що свідчить про порушення відповідачем вимог закону щодо направлення оскаржуваного рішення в триденний строк.
При цьому, доводи апелянта про те, що ним направлялась постанова від 16.04.2014 саме 17.04.2014 спростовуються матеріалами справи, а надана квитанція про скерування поштового відправлення за № 1801803454317 не містить відомостей про дату.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
. Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.