Справа № 545/3211/14-ц
Провадження № 2/545/1371/14
"03" жовтня 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Кіндяк І.С.,
з участю секретаря Бутирін О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування завданої моральної шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про відшкодування завданої моральної шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що 05.12.2011р. вироком Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків передбачених статтею 76 КК України , а саме: -не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; -не змінювати без згоди органу кримінально-виконавчої системи місце проживання.
Внаслідок злочинних дій відповідача, позивач став інвалідом 2 групи і вважає, що йому завдано моральної шкоди на суму 350000,00 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі , просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме: вказав що визнає завдану моральну шкоду в розмірі від 5 000 грн. до 25 000 грн.
Представник відповідача проти заявлених вимог в сумі 350 000,00 грн., заперечив, вказавши, що це занадто велика сума і підтримав позицію відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, який позов підтримав в повному обсязі, відповідача який позов визнав частково, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частина 1 ст. 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами справи, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2011р. ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно ст. 76 КК України покладено обов'язки:
- не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи;
- не змінювати без згоди органу кримінально-виконавчої системи місце проживання, який набрав законної сили(а.с. 10)
У визначеному законом порядку ОСОБА_1 визнаний потерпілим по кримінальній справі № 1-280/2011р.
Стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Вимогами ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що вирок у кримінальному провадженні що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 03 серпня 2011 року , близько 20 -ї години 20 хвилин , керуючи на відповідній правовій підставі автомобілем АУДІ А6 д.н. НОМЕР_3 в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння , рухаючись по автодорозі Полтава-Перещепина із сторони с. Минівка в напрямку с. Заворскло Полтавського району , в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України , перед зміною напрямку руху керованого ним автомобіля , не переконався у безпечності виконання маневру , змінив напрямок руху керованого ним автомобіля , виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із рухавшимся у зустрічному напрямку автомобілем ВАЗ - 2121 д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 в салоні якого знаходилась пасажир ОСОБА_6
В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток тазу , закритого осколкового перелому верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням , перелому правої сідничної кістки , осколкового перелому даху вертлюгової западини зліва , перелому четвертого ребра зліва , закритої черепно-мозкової травми , струсу головного мозку , саден шкіри обличчя , обох верхніх кінцівок , які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров"я та пасажир його автомобіля ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження , що спричинили короткочасний розлад здоров"я у вигляді саден , гематом шкіри шиї , обличчя , обох нижніх кінцівок.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК, серія 10 ААА № 171901 від 23.09.2013р., судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено другу групи інвалідності з ур. ОРА з 29.07.13р., по причині загального захворювання, безтерміново, і протипоказана важка фізична праця та довготривала хода та перебуванням на ногах (а.с.7).
Інвалідність це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Саме такі наслідки настали у потерпілої особи ОСОБА_1, здоров'я якої ушкоджено внаслідок ДТП.
Встановлено, що позивач будучи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, у наслідок ДТП, змушений був припинити свою підприємницьку діяльність. На даний час його єдиний дохід це пенсія по інвалідності.
Як встановлено, після ДТП позивачу та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Від багатьох справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, він змушений був відмовитись.
В зв'язку із неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу було завдано моральну шкоду що виразилось у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, став інвалідом ІІ групи, в подальшому погіршується здоров'я, перенесенням складних операцій, припинення трудової діяльності, неможливість використання власного автотранспорту, неможливість годування своєї сім»ї на забезпеченому рівні, неможливість поратися за живністю як раніше, так як останній не мав змоги через каліцтво з нею впоратися, на неналежному рівні утримання своєї сім»ї в якій росте неповнолітньої дитини.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Особа, якій завдане каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди (ст. 1168 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача у випадку, якщо вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - „...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, його майновий стан, майновий стан позивача після втрати працездатності внаслідок ДТП, ступень моральних та психічних переживань позивача з приводу неправомірних дій ОСОБА_2, та вважає, що сума 100 000,00 грн. в повній мірі зможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та II груп.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 18.12.2013 року Пенсійним фондом України (серія НОМЕР_4), позивачу призначено пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання. Термін дії посвідчення - довічно. В зв'язку з вищевикладеним позивач звільнений від сплати судового збору.
Судові витрати по справі на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 1166-1168 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ЗУ «Про судовий збір», ст.ст.10-14, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218, 292 ЦПК України, , -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000.00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДЕРЖАВИ судовий збір в розмірі 5000грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя(підпис):
Згідно з оригіналом
Суддя: І. С. Кіндяк