Справа: № 826/8622/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
21 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2014 року,
ТОВ «МБТ Трейд» звернулося у суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/600001/2 від 02.01.2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що товариством під час митного оформлення товару було надано митному органу усі належні документи, які достатньо підтверджують заявлену митну вартість.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що 03.07.2012 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Зелмер Маркет» (Республіка Польща), як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №UA/001//2012 товарів, визначених у замовленнях на поставку товару.
З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного зовнішньоекономічного контракту, позивачем подавалась митна декларація, якою задекларовано імпорт мікрохвильових печей з грилем мод. 29z017 та 29z020 та сушарок для овочів та фруктів електричних мод. 36z011, торговельної марки: «Zelmer».
Під час митного контролю, а саме при дослідженні митної декларації та доданих до неї документів, у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості.
Згідно оспорюваного рішення про коригування митної вартості, такі сумніви пов'язані з тим, що надані позивачем до митного оформлення документи містили неповні дані. З огляду на що, відповідачем було витребувано у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
Разом з тим, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування такої вартості товарів від 02.01.2014 року №100250001/2014/600001/2.
Зі змісту рішення вбачається, що митним органом було відкориговано митну вартість задекларованих позивачем товарів за резервним методом.
Зазначене рішення мотивоване, зокрема, тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), адже документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України містять неповні дані (декларантом не подано до митного оформлення прайс-листи на послуги перевезення, транспортний (перевізний) документ, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України є документом який підтверджує митну вартість товарів: довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Рохлінг суус логістик ікс. С.А.», проте CMR завірено штампом іншого перевізника.
Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, позивач звернувся у суд.
Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, колегія суддів виходить із наступного.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).
Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264). Частиною 12 наведеної правової норми передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за встановленою формою.
У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12 та 11.09.2012 року по справі №21-262а12, у яких Суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.
Як було встановлено судом, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортувались (вартість операції), відповідачем не було застосовано через те, що надані декларантом документи на підтвердження митної вартості не містили певних даних.
Аналіз положень ст. ст. 53 та 54 Митного кодексу України свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу зовнішньоекономічний контракт, копію додатку до нього, копії рахунків-фактур (інвойсів), міжнародних транспортних накладних, пакувальних листів, експортних декларацій, рамковий договір на експедирування (перевезення) та додатки до нього, прайс-листи виробника.
Судова колегія зазначає, що подані позивачем документи, копії яких наявні в матеріалах справи, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
У той же час, відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містять неповні дані не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем не зазначено, які саме документи містять неповні дані та яким чином вони впливають на правильність визначення митної вартості товарів.
З огляду на що, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставність посилань відповідача на ненадання позивачем додаткових документів на письмову вимогу митного органу, оскільки за правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи на письмову вимогу митного органу декларант зобов'язаний надати у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У ході розгляду справи митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених у них відомостей, не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Так, колегією суддів не було встановлено наявності передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів. У поданих позивачем документах відсутні розбіжності, ознаки підробки, наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача на довідку про транспортні витрати, видану ТОВ «Рохлінг суус логістик ікс. С.А.», в той час як CMR завірено штампом іншого перевізника, оскільки умовами рамкового договору на експедирування (перевезення) від 31 серпня 2012 року №07/07/2012 передбачено можливість ТОВ «Рохлінг суус логістик ікс. С.А.» залучати третіх осіб до виконання замовлень з перевезення, а завірення CMR штампом іншого перевізника не впливає на числове значення митної вартості товару.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи те, що за наслідками митного контролю позивачу було відмовлено, при цьому не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, колегія суддів приходить до висновку, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано.
Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності спірного рішення та відмови в митному оформленні імпортованого товару за заявленою позивачем митною вартістю.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/600001/2 від 02.01.2014 року.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М