02 жовтня 2014 року Справа № 846/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Косівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання протиправними рішень Косівської міської ради, -
ОСОБА_4 (далі - Позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Косівської міської ради (далі - Відповідач, Косівська МР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 (далі - Третя особа, ОСОБА_3.) про (із врахуванням зменшення розміру позовних вимог) визнання протиправними та скасування:
- рішення шістнадцятої сесії Косівської міської ради від 19 вересня 2012 року № 2.64-16 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та передачу їх у власність ОСОБА_3;
- рішення сімнадцятої сесії Косівської міської ради шостого демократичного скликання від 21 листопада 2012 року № 5.93-17 в частині відмови ОСОБА_4 в затвердженні технічної документації із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки площею 0,0076 га по АДРЕСА_1 для обслуговування гаража.
Позовні вимоги мотивовані тим, що існує накладка спірних земельних ділянок. Крім того, зазначає, що вказана земельна ділянка ще з 1979 року знаходиться в його користуванні. Вже в 1979 році в свідоцтві на забудову садиби, виготовленому районною архітектурою, в генплані забудови вказаний гараж як існуюча споруда на земельній ділянці, що відведена для добудови. Надалі, 24 грудня 1993 року, рішенням сесії Косівської міської ради № 18 було вирішено передати позивачу у власність земельну ділянку загальною площею 0,0428 га згідно з планом земельних ділянок, що був виготовлений та доданий до акту права приватної власності. До вказаного плану входила і ділянка під гаражем. Однак, вказаний акт був тимчасовим, видавався як тимчасовий документ, через те, що міська рада не мала можливості видати державний акт на право власності. Про це зазначено в самому рішенні ради. Вказане рішення міської ради не було реалізоване, тому, що державного акту за цим рішенням, позивач так і не отримав.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року позов задоволено повністю.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_3, подавши на неї апеляційну скаргу.
Третя особа не погоджуються з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка повинна належати йому, оскільки саме йому належить споруда на цій ділянці - гараж, а також вказує на інші підстави правомірності оскаржуваних рішень.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Косівська МР рішенням № 2.64-16 від 19 вересня 2012 р. затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0807 га, в тому числі по ділянках за цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0340 га, в тому числі по угіддях: під будівлями - 0,0340 га, сіножаті - 0,0160 га по АДРЕСА_1; для ведення особистого селянського господарства площею 0,0307 га., в тому числі по угіддях: багаторічні насадження - 0,0307 га по АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення № 5.93-17 від 21 листопада 2012 р. Косівська МР відмовила ОСОБА_4 в затвердженні технічної документації по передачі земельної ділянки площею 0,0076 га у власність по АДРЕСА_1, для обслуговування гаража в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка передана у власність його синові ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що Відповідач визнає адміністративний позов, а доводи Позивача не спростовані Третьою особою, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, слід зазначити наступне.
Згідно з ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
В матеріалах справи знаходиться Договір оренди земельної ділянки від 04.06.2012 року. Відповідно до вказаного договору Косівська МР на підставі свого рішення від 20 березня 2012 р. № 3.4-14 надає, а ОСОБА_4 приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Косів, АДРЕСА_1 загальною площею 0.0491 га. Договір укладено на п'ять років.
Згідно листа районного архітектора кадастрові плани земельних ділянок, виготовлені на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, накладаються і суперечать одна одній.
Рішення Косівської МР від 26.02.2010 року про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації по передачі землі у власність не вказує жодних параметрів земельної ділянки, проте стало підставою виготовлення технічної документації на ім'я ОСОБА_4 за договором від 11.11.2009 року, зокрема кадастрового плану на земельну ділянку загальною площею 0.0076 га.
З наведеного вище, оскільки надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, може порушити право користування чи інші права Позивача, колегія суддів вважає необхідним попереднє встановлення меж земельних ділянок відповідно до вказаного листа районного архітектора.
Отже, рішення міської ради від 19 вересня 2012 року № 2.64-16 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та передачу їх у власність ОСОБА_3 є таким, що прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин справи, а також непропорційним, без збереження необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів інших осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року у справі № 813/5945/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська
Повний текст виготовлено 03.10.2014