ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17570/14 07.10.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД»
до Київської міської ради
за участю прокуратури Подільського району міста Києва
про внесення змін до Договору
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від прокуратури: Степаненко К.Ю. - службове посвідчення №022704;
від позивача: Бондар В.В. - директор; Бігуненко В.П. - довіреність б/н від 03.07.2014 року;
від відповідача: Тхорик С.М. - довіреність б/н від 05.09.2014 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про внесення змін до Договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача пункт 5 Договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001 року, договір зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 15 травня 2001 року за № 85-6-00010 у книзі записів державної реєстрації договорів, яким передбачено що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку, суперечить положенням ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та ст. 5 ЦК України.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов шляхом внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001 року, виключивши пункт 5 цього Договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.
23.09.2014 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
07.10.2014 року через канцелярію суду представник позивача подав письмові пояснення.
В судовому засіданні 23.09.2014 року оголошено перерву до 07.10.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2014 року позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
02.04.2001 року між Київською міською радою (далі по тексту - орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось ЛТД» (далі по тексту - орендар, позивач) укладено Договір оренди земельної ділянки, договір зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 15 травня 2001 року за № 85-6-00010 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі по тексту - Договір),
Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець, на підставі рішення Київради від 26.09.2000р. за № 11/988, передає, а Орендар : приймає у оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Верхній Вал, 20 (двадцять) у Подільському районі м. Києва, розміром 0,1028 (нуль цілих і одна тисяча двадцять вісім десятитисячних) га для експлуатації та обслуговування магазину "Будматеріали" у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. Договору за оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.
Відповідно до п. 2.2. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її грошової оцінки.
Згідно з п. 2.3. Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.
Відповідно до п. 5 Договору орендодавець зобов'язаний у односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.
Спір в справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача 5 Договору суперечить положенням ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та ст. 5 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є Договором оренди землі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно з ст. 125 та ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією із істотних умов договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року за № 309-VI внесено зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
На момент укладання Договору порядок і розмір нарахування орендної плати регулювався Законом України «Про плату за землю».
У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).
Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Отже, встановлення ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового Кодексу України» (далі по тексту - Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146) вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747) (п. 1 Рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146).
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу пропозицію, а саме проект зміни до Договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001 року, яким передбачено внесення змін до Договору, шляхом виключення п. 5 даного Договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи копії пропозицій від 11.08.2014 року вих. №11-08/14 та оригіналу опису вкладення у цінний лист від 12.08.2014 року та фіскального чеку.
Однак відповідач відповіді не надав.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Аналогічну правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 17/5005/8502/2011.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом пунктом 5 Договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001 року сторони визначили, що відповідач (орендодавець) має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання відповідачу повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане менша від розміру земельного податку. Крім того, враховуючи, що граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, встановлені відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року за № 309-VI внесено зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» змінені, а у зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України питання розміру орендної плати регулюється ст. 288 Податкового Кодексу України.
Тому, суд дійшов до висновку що помилковим є твердження позивача про те, що завдяки включенню до Договору пункту 5, Київською міською радою 28.02.2013 року прийнято рішення №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового Кодексу України», оскільки вказане рішення прийнято на виконання вимог закону, а договір оренди земельної ділянки має відповідати вимогам Закону України «Про оренду землі», а в частині сплати орендної плати за земельну ділянку - Податковому кодексу України (ст. 288 ПК України), а також є помилковим твердження позивача що п. 5 Договору суперечить положенням ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та ст. 5 ЦК України.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.10.2014 року.