"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/59850/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії,-
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_4 пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплачувати з 05 травня 2009 року державну пенсію по II групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням уже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що ОСОБА_4 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до довідки МСЕ №202538 від 12.09.2007 року з 01.08.2007 року позивачу встановлено II групу інвалідності. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія виплачувалась в меншому розмірі ніж передбачено нормами чинного законодавства.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій вказали, що управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача чим порушено його права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виплата якої відповідно до ст. 53 Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно ч.5 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів. Такий порядок затверджено постановою КМ України від 30.05.1997 р. № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. ст. 50, 54 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення п. п. 12, 15 п. 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" про викладення в новій редакції статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними. За змістом п. п. 5, 6 наведеного Рішення положення Закону, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Вказане Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів". Визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідно до вимог ч. 2 статті 152 Конституції України.
Отже, з 22.05.2008 р. відновлено дію ст. ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо встановлення розміру додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до категорії 1, інвалідів, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою.
При цьому, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, в частині з 01.01.2007 року по 04.05.2009 рік, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Отже, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, судами першої та апеляційної інстанції правильно зроблено висновком, що при визначенні розміру пенсії позивача з 21 травня 2009 року застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже відмову відповідача в проведенні з 05 травня 2009 року перерахунку пенсії позивачу в розмірі, визначеному ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 наведеного Закону визнано неправомірною.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: