24 вересня 2014 року м. Київ К/9991/6451/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року
у справі № 2а-1948/10/1670
за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості перед бюджетом, -
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4125,45 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на заборгованість перед бюджетом в сумі 2366,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПА у Полтавській області провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарюваннян порядку розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт від 29 вересня 2009 року №00009164/1416/16/03/23/НОМЕР_1.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 1, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у проведенні розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій не на повну суму покупки, сума не проведення склала 33,75 грн.; у проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; у неведенні у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 879,35 грн.; у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у сумі 633,00 грн.) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (у сумі 176,65 грн.), яка склала 422,60 грн.
20 жовтня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0009922303, яким застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 4125,45 грн.
Вказане рішення було отримане ОСОБА_1 20 жовтня 2009 року, що підтверджується її підписом у корінці до вказаного рішення, та в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалось.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1758,70 грн., застосованих за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для суб'єктів малого підприємництва, до яких належить відповідач, передбачено ведення книги обліку доходів та витрат та не передбачено ведення обліку товарних запасів. Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходив з того, що порушення вимог пунктів 1, 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений лише на фізичних осіб - підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Натомість фізичні особи - підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, яке не була платником єдиного податку та здійснювала реалізацію підакцизних товарів, а саме: алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на що мала відповідні ліцензії, поширювались вимоги пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо ведення обліку товарних запасів.
Разом з цим, вказані вимоги Закону фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не виконувались.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1758,70 грн. згідно рішення № 0009922303 від 20 жовтня 2009 року та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є неправомірними, у зв'язку з чим постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1758,70 грн. із ухваленням нового рішення про задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1758,70 грн.
В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна