"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/63524/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 по справі №2а/0570/5176/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондиціонер ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондиціонер ЛТД» (далі - ТОВ «Кондиціонер ЛТД», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі - ДПІ у м. Краматорську Донецької області, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 30.11.2010 №0001882302/0/48703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29643,60грн., у тому числі 24703,00грн. за основним платежем та 4940,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 30.11.2010 №0001892302/0/48702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29644,50грн., у тому числі 19763,00грн. за основним платежем та 9881,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпромвугілля» (далі - ТОВ «Востокпромвугілля»).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Краматорську Донецької області 26.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.10.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.11.2010 по 12.11.2010 уповноваженими особами ДПІ у м. Краматорську Донецької області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Кондиціонер ЛТД» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Востокпромвугілля» за період з 01.01.2010 по 30.06.2010, за результатами якої було складено акт №2490/23-2/36082093 від 17.11.2010.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0001882302/0/48703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29643,60грн., у тому числі 24703,00грн. за основним платежем та 4940,60грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001892302/0/48702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29644,50грн., у тому числі 19763,00грн. за основним платежем та 9881,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок податкового органу про порушення ТОВ «Кондиціонер ЛТД» вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження податку на прибуток за другий квартал 2010 року на суму 24703,00грн., та підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 19763,00грн. При цьому, податковий орган виходив з неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Востокпромвугілля».
Не погоджуючись висновками податкового органу позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у м. Краматорську Донецької області, Державної податкової адміністрації в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України.
Посадовими особами ДПІ у м. Краматорську Донецької області 23.02.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кондиціонер ЛТД» з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Востокпромвугілля» за період з 01.01.2010 по 30.06.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №129/23-2-36082093, аналогічний за змістом акту №2490/23-2/36082093 від 17.11.2010.
Рішеннями ДПІ у м. Краматорську Донецької області, Державної податкової адміністрації в Донецькій області, Державної податкової адміністрації України податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0001882302/0/48703 та №0001892302/0/48702 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2010 між ТОВ «Кондиціонер ЛТД» (покупець) та ТОВ «Востокпромвугілля» (постачальник) укладено договір поставки №11/Т. Найменування товару, кількість і якісні характеристики, ціна за одиницю товару і по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності із цим договором, вказуються у Додатках-Специфікаціях до договору.
Сторонами 05.05.2010 було укладено додаткову угоду до договору поставки №11/Т, згідно якої поставка товару здійснюється згідно Інкотермс 2000 FCA м. Краматорськ (транспортом Покупця).
Відповідно до умов договору поставки між сторонами договору були підписані Специфікації, що є додатками до договору поставки.
Фактичне виконання умов договору та Специфікацій підтверджується витратними накладними, довіреностями на ім'я ОСОБА_1 (спеціаліст по маркетингу ТОВ «Кондиціонер ЛТД») на отримання поставленого товару, наказами про відрядження та посвідченнями на її відрядження до ТОВ «Востокпромвугілля» (м. Луганськ), а також товарно-транспортними накладними та банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.
На виконання умов додаткової угоди до договору поставки від 05.05.2010 №11/Т позивачем було укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір від 11.01.2010 №11/01/2010 на виконання вантажоперевезень.
Фактичне виконання перевезень підтверджено товарно-транспортними накладними, актами прийому-здачі робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.
Судами попередніх інстанцій досліджено докази оприбуткування поставленого товару по бухгалтерському обліку ТОВ «Кондиціонер ЛТД» саме від ТОВ «Востокпромвугілля».
Факт здійсненої позивачем оплати за поставлений товар підтверджується податковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відображені позивачем у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Оплата за поставлені товари є виконанням з боку ТОВ «Кондиціонер ЛТД» господарського договору.
В подальшому отримані за договором поставки №11/Т від 05.05.2011 товари було використано в господарській діяльності позивача (виробництво кондиціонерів), що підтверджується остаточними калькуляціями виробництва продукції, тимчасовими нормами витрат комплектуючих на транспортний кондиціонери КХЛ-500-7,0 У1 з перетворювачем та КХЛ-500-7С У1, актами списання матеріалів та комплектуючих.
Досліджені в процесі розгляду справи документи в повній мірі підтверджують реальність та товарність фінансово-господарських відносин між позивачем та його контрагентом.
Відтак, позивачем було включено до складу валових витрат суму витрат на придбання товарів за договором №11/Т від 05.05.2011, а до складу податкового кредиту - суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів для подальшого використвання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «Востокпромвугілля».
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Кондиціонер ЛТД» та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 по справі №2а/0570/5176/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ М.В. Сірош